Надія Красоткіна

Як скакуни ті роки проскакали

Як скакуни ті роки проскакали,
Й печать лишилась їхня на тобі.
А хочеться, щоб квіти дарували,
І хтось з’явився у твоїй судьбі.
От просто так, для теплого словечка,
Щоб руку хтось з автобуса подав…
Удвох пройтись від дому недалечко,
І щоб про тебе раптом хтось згадав
І подзвонив, спитав чи все в порядку,
Як спалося, чи снились гарні сни…
Чи вранці ти зробила вже зарядку,
Чи, може, підемо у гості до весни…
От просто так… І більшого не треба,
Поспілкуватись і про те, й про се…
Побачити красу ясного неба
І перші квіти, що весна несе…
Не бути в самоті, поговорити,
Згадати, розказати щось смішне…
Та й просто часом в тиші посидіти…
А вітер листя по двору несе..
Торішнє листя, що давно зчорніло,
В нім ні краси, ні радості нема.
Від снігу талого розмокло, обважніло —
Все, що лишила по собі зима…
А йде весна, дає нову надію,
Скрізь чути спів пташиний молодий.
І що надумала? Про що я мрію?
Стривожив душу вітер весняний…

Відгуки

Social comments Cackle