Як часто ми виходимо в природу?
За день хоч раз у парку побули?
Дивились в синь небесну, в чисту воду,
Чи діток до джерельця повели?
Чи показали їм метелика легкого,
Помилувались пташкою в гіллі?
Чи цвіркуна послухали дзвінкого,
Чи задивились на красу землі?
Полюбувались рибкою в ставочку?
І хмаркою, що в небесах пливе?
Чи камінець розглянули в струмочку,
Спостерегли, як пташечка живе?
Немає часу подивитись в небо?
На жаль це так і кажемо: «Прости...»
Але це вашим дітям дуже треба,
Щоб мудрими і чуйними зрости.
Наповнити сердечко добротою,
Щоб ласка оселилися й тепло.
І музикою вічною, святою,
Щоб дітям в світі сонячно було…
Природа ж — мати, що всьому навчає
І мудрості та сили додає.
Вона усіх нас радо зустрічає,
І для душі у ній всього багато є.