Чарівний ранок в білому тумані.
Роса, як перли, хоч іди й збирай.
І почуття у серці полум’яні,
Бо все навколо, наче справжній рай.
Така краса під сонечком іскриться!
Чарівні краєвиди навкруги.
Десь грім далеко, в хмарах блискавиця,
Тече ріка, у квітах береги.
Ось хмари відпливли за видноколо
І синява у небі виграє.
Яка краса! Яка краса довкола!
Це рідний край і диво це моє.
І я іду, з трави росу збиваю,
Радію світу, кожній дивині.
Бо кращого, напевно, не буває,
І щастя це дісталося мені.
Яке, насправді, щастя — просто жити,
Радіти сонцю, травам і квіткам…
І дивуватися, чарівний світ любити…
Яка ж, таки, краса дісталась нам!