Яка природа мудра, дивовижна,
І стільки є краси в ній і чудес.
Червона квітка, поруч білосніжна
І викликає все це інтерес.
Візьмеш зернятко — майже непомітне,
А виростає неймовірне щось.
Спочатку ніжне, крихітне, тендітне…
Так здавна у природі повелось.
А потім глянеш — деревом це стало
Чи квіткою барвистою нараз.
На жаль природу знаємо ми мало,
Та більше знати вже людині час
І берегти це диво незбагненне,
Любити, захищати кожен день.
Чарівне, ніжне, світле і пісенне,
Щоб в наших душах більшало пісень.