Дивлюся у вікно, там ще зима біліє,
І хмари низько опустились до землі.
А вітер за кущами нудно скніє,
Ледь-ледь гойдає гілочки малі.
Картина, як на мене, невесела.
І сонця вже четвертий день нема.
Чорніють на відлигу і ліси, і села…
Якась така тепер у нас зима.
І віхола давно вже не крутила,
Метелиця ні разу не мела.
І вітер сніг не піднімав, як крила,
Зима давно активна не була.
Якось не так, як іноді буває,
Що за снігами і доріг нема.
Ну, а хурделиця снігами замітає…
Оце тоді вже — чарівна зима!
Та щось такої вже давно не видно,
Отак сніжком посипле де-не-де…
Що й поле не забілить відповідно,
І знову дощик щось своє пряде.
Але сьогодні ще дощу немає,
Хоч хмари, як сторожа угорі,
Та він, напевно, силу набирає,
Щоб вилитися щедро у дворі.