Яке святе і ніжне слово...
І милий образ ожива.
І світло враз стає, й чудово,
Дитинство радістю сплива.

І лагідно сміються очі,
То в них тривога забринить.
Я знову в дім до мами хочу,
Хоч на хвилинку, хоч на мить.

У давні роки б повернути,
Скупатись в щирій доброті.
Хоч трішки з мамою побути,
Пісні послухати прості.

Припасти б спраглими вустами,
Як до живого джерела...
Але давно немає мами,
Вона, як квітка одцвіла...