Яке це щастя, коли сонце світить,
Цвітуть сади і радує весна.
Коли батьки усміхнені і діти,
В усіх мета чарівна і ясна.
Яке це щастя — поле зеленіє,
А в небі синь безмежна, глибина.
Все на землі життю й весні радіє
І радістю впиваєшся до дна.
Яке це щастя — трелі солов’їні
І аромат бузковий навкруги.
Цвітуть віночки білі на калині,
В плакучих вербах гарні береги.
Яке це щастя просто в світі жити,
Сміятися і по стежині йти,
Закохуватись, мріяти, любити,
Слова хороші в серці берегти.
Яке це щастя, як війни немає,
А всюди мир, надія і тепло.
І кожен ранок сонечко вітає…
Якби так завжди на землі було.
Щоб не було війни, лиш спокій всюди,
Порозуміння, ласка, доброта.
Щоб мудрі і терпимі стали люди,
Тоді була б краса і любота…
Яке це щастя, як війни немає,
То можна жити, мріяти, цвісти…
Тоді і пісня радісна лунає,
І дотягнутись можна до мети.
Яке це щастя…