В житті потрібно конче знати,
Що ти потрібний, що живеш.
Свою потрібність відчувати
Та знати, що вперед ідеш.
І з моря ти не ждеш погоди,
На самім гребені пливеш!
І за натхненням до природи
Щоденно, щохвилини йдеш.
Ну, а природа, ніби мати,
Тобі дарує благодать.
Ти можеш чути, відчувати,
І бачити, і смакувать…
Вона тобі дарує казку
І диво в мирних небесах,
Та вічну ніжність, радість, ласку,
У лісі, в горах і в полях.
Ти йдеш захоплено, сміливо,
Бо ти потрібний, ти — живеш!
Саме життя — це справді диво,
Якщо вперед завжди ідеш.