Надія Красоткіна

Батьки і діти (бесіда восьма)

Виховні бесіди для батьків

Дитина пішла в школу. Така щаслива перші дні, так поспішає у новий колектив, у свій клас. І все там цікаво, і уроки, й перерви веселі, і нові друзі. Але й осінь така гарна, теплі та сонячні дні, багато квітів і метеликів над ними, хоч у синьому небі все частіше журливе курликання. Це пташки відлітають. Але дітям весело і тепло. І граються вони аж до темноти. А потім поки ще спати вкладешся. Бо ж і кіно та мультики по телевізору, а то старші діти ще й відео дивляться чи веселу гру затіяли, який там сон! І лягає дитина спати пізно-пізно, а на ранок не піднімеш. Саме сон прийшов, а тут до школи будять. І так день за днем. І стає сумно. Нащо та школа, так добре вранці поспати, так затишно і тепло. А як згадає, що так доведеться до безконечності вставати і вставати, аж жаль бере, шкода себе робиться. І от придумує дитина, як би то до школи не піти. А фантазія у кожного своя. То їм захворіти хочеться, щоб вдома залишитися, то ще щось вигадають. І це непоодинокі випадки такого розпорядку. А звідси і проблеми виникають у дітей, у дорослих.

Ще цікавіше те, що мама з татом неначе й не помічають, що на небі вже й зорі висіялися, а діти ще бігають по вулиці самі, або риються в темноті у пісочниці, або придумують різні страшні ігри. І, навіть, не підлітки, а зовсім маленькі. А мами з татами в цей час дивляться з захопленням телевізор чи зайняті такими-сякими розмовами з сусідами. І не переживають, і не задумуються, що все може трапитися з дитиною, що їй завтра вранці вставати до школи, що дитя не виспиться. Чому так? Це байдужість до дитини, це недбалість батьків, махровий егоїзм і безтурботність, як це зрозуміти? І лише тоді, як трапиться лихо, сплескують руками і причитають. І повернув би все назад, щоб відвести біду, та це ж не кіно, що можна перекрутити плівку і стерти страшний епізод, це життя. Воно буває на тільки привітне, безтурботне і веселе, але й жорстоке, вміє бити і наказувати. А тоді людина у відчаї кричить: «За що мені така кара?» Кара за байдужість, за недбале ставлення до своїх обов’язків, за лінь — це великі гріхи. І дуже шкода, що їх несуть невинні діти, втрачаючи здоров’я, а часом і життя.

А я згадую своє дитинство. І повертаюсь, як пташка, у тепло своєї родини, відчуваю теплі і міцні долоні тата, який часто садовив мене на коліна і розказував безконечну казку, яку я давно знала напам’ять, навіть знала, де зупиниться тато, щоб підбадьорити мене слухати далі, але як же затишно мені було біля нього, як приємно. Або сиділи ми обох з мамою на маленьких стільчиках, а вона розказувала різні історії, обнявши і пригорнувши мене. Ми часто так сідали вечорами на кухні, а перед нами догорало вугілля у плиті і на цей вогонь можна було дивитись безконечно, бо там створювались все нові і нові картини, і летіла я на крилах фантазії у невідомі краї. Такі вечори любила не тільки я, але й мої подруги, які не раз приходили, щоб послухати розповіді моїх мами і тата. Усім було приємно, тепло і затишно. Ми заспокоювались і всі проблеми дня якось самі собою відступали на задній план. І завжди згадую, що лягали діти спати завжди в один час. Для нас був свій розпорядок: о сьомій ми вставали, а о двадцять першій уже не могли дочекатися того моменту, щоб пірнути в ліжко. Після вечері ми з сестрою сідали за книжку, малювали, ліпили або слухали розповіді тата чи мами і сон приходив непомітно, але заволодівав нами повністю. Тому і своїх дітей я також привчала до такого розпорядку, як це радить народна педагогіка, і проблем не виникало ніколи. Адже дитина повинна мати повноцінний сон, чим менша дитина, тим більше вона повинна спати, щоб добре рости і правильно розвиватися та мати міцну нервову систему і бути здоровою. І тому ввечері не слід дітям засиджуватись перед телевізором, щоб передивитися всі програми, чи за комп’ютером, щоб погратися, а то й влаштовувати рухливі ігри. А було б дуже добре, щоб тато чи мама пригорнули своє дитя до себе і дивлячись крізь вікно на далекі зорі, помріяли, розказали дитині казку і послухали казку-мрію своєї дитини. У такі хвилини діти і батьки стають ще ближчими, ще ріднішими — це незабутні миті у житті. А дитина, відчуваючи любов тата і мами, їхнє тепло і щирість стосунків, стане набагато спокійнішою, привітнішою і добрішою. Тому що багато негативного у поведінці дітей виникає саме із-за віддаленості дітей від батьків — кожен сам по собі. Дуже добре, щоб перед сном дитина почитала або послухала оповідання чи казку з уст мами, тата, бабусі чи дідуся, діти люблять малювати, то чому б не помалювати чи не поліпити, скласти конструктор разом з братиком чи сестричкою чи з іншими членами родини. Головне, щоб у хаті був мир і спокій, не було сварок і веселих гулянок. Адже з давніх-давен, там, де були малі діти, вечорниць не проводили. І дітей на вечорниці не пускали, тому що в таку пізню пору діти повинні спати. Так вчить і народна педагогіка, мудра наука українського народу.

Сьогодні дуже важливо повернутися нам усім до цього народного джерела і взяти з нього все найкраще щодо виховання дітей. Недаремно ж кажуть люди:

Який той кущ, така і хворостина,
Які батьки, така у них дитина.
Народ таке завжди спостерігав
І так про це сказав, як зав’язав.
Дитина від батьків своїх залежить.
Її виховувати треба, як належить.
Любов давати, радість і тепло,
Щоб сонечко в її душі цвіло.
І скільки б не було дитині літ,
Щоб йшла вона дивуючись у світ
І роздавала щедро доброту —
Важливо знати істину просту.

Важливо для кожного з нас знати прописні істини, щоб виховувати дітей хорошими, добрими, співчутливими і мудрими. Адже дитина прийшла у цей чарівний світ жити, творити, радіти і любити. Як же важливо, щоб вона була щасливою у кожен період свого життя, щоб мала підтримку, відчувала розуміння, мала з ким поспілкуватися, одержала вчасно пораду і розраду, співчуття. А хто ж як не мама з татом, найрідніші на цілій землі люди, повинні турбуватися про дитину на білому світі. Вони ж дитині дали життя і повинні, навчити як правильно ним розпорядитися, щоб виконати свою місію на землі. А місія у кожного з нас різна і в той же час одна — творити добро, бо приходимо ми всі у цей світ для добра. І вже враховуючи індивідуальні здібності і таланти кожна людина повинна пройти свій шлях. Тому ми всі такі різні, такі неподібні один на одного. Тому й не можна одну дитину порівнювати з іншою, бо немає двох однакових. Кожна дитина одна така на цілий світ. Ось погляньте на листочки дерева. Ви відразу скажете, що це — клен, а це липа, а це каштан, але знайдіть два однакові листочки на дереві! Не знайдете. Так і люди — всі різні. Але кожен батько і мати повинні виконувати святий обов’язок — любити, турбуватись, виховувати свою дитину, адже діти роблять у житті перші кроки і завдання батьків допомогти їм у цьому, порадити, підтримати, захистити, щедро і щиро віддавати свою любов, ласку, тепло дітям, на те ж ми й батьки. Тому з перших днів навчання треба привчати дитину до розпорядку дня, до того, що в неї тепер нові завдання, інше життя. І що той розпорядок, який пропонують батьки, найкращий для дитини. А тому не лінуйтесь зайнятися з дитиною якоюсь спокійною роботою, щоб зацікавити її, заспокоїти. Займіться читанням, тихою розмовою, адже ви й самі недавно з дитинства і кожному з вас є про що розповісти своїй дитині, а тоді вчасно вкласти в ліжечко і оберігати її сон, тобто підтримувати тишу в домі, вимкнути телевізор, навіть пожертвувавши своєю улюбленою передачею по телебаченню, а увімкнути тихо-тихо спокійну і чарівну музику, щоб вона заворожувала і понесла дитину в чарівну казку сну. І самі привчайтеся до того, що дитині потрібна ваша увага, ваша щоденна турбота, тиша і спокій. Бо ж дитина — це найдорожчий скарб, заради якого можна і треба пожертвувати своїми інтересами, розмовами з подругами, передачами і т. д. Отже, розпорядок дня для дітей — це не просто забавка чи видумка вчителів та лікарів — це необхідність, якої треба дотримуватись, щоб діти виростали здоровими.

Відгуки

Social comments Cackle