Вітчизна як мати, у світі — одна!

Клас прикрашений квітами. На дошці написано тему, перед дітьми — велика карта Європи, на якій добре видно Україну. Також вивішені зображення державних символів України, плакат, на якому посередині намальована або приклеєна карта України, а навколо неї діти клеїтимуть квіти. На столі на вишитому рушникові коровай хліба. На партах кольоровий папір і ножиці.

Учитель. Дорогі діти! У світі нема нічого вищого, дорожчого, як рідна Вітчизна, бо вона дала нам крила для польоту, відкрила цей чарівний дивосвіт, вона, як мати, у світі — одна.

Україна — це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку — це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо —

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Так писав відданий син України Василь Симоненко, поет, патріот і мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов’ю на все своє життя. От і ми почнемо нашу дорогу до знань з найсвітлішого — з любові до рідного краю.

Любов — найвище в світі почуття, Вона не має меж — безкрая. З любові починається життя, Вона усе найкраще починає.

Кожен народ любить свою батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу милу, дорогу країну, хочемо, щоб вона стала процвітаючою, сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.

Ось погляньте на карту Європи. Тут багато є різних країн (називає деякі і показує на карті). Кожна з них має свою територію — землю, свою мову, культуру, історію і свої символи. Земля кожної держави — її недоторканна власність, яку вона готова обороняти від ворогів. Україна, наша Батьківщина, розміщена у центрі Європи. Вона також має свою землю, мову, культуру, історію, звичаї, традиції і державні символи.

Які ж державні символи України? (Діти відповідають). Кожна країна має свою столицю. А як називається наша столиця? (Відповідь). Ось столиця України — чарівний і квітучий Київ (показує на карті і в малюнках). Через усю Україну, з півночі на південь, протікає Дніпро, одна з найбільших річок Європи, і впадає у Чорне море. З півдня нашу Вітчизну омиває ще одне море — Азовське. На заході здіймають у небо свої вершини гори Карпати. На півночі ростуть густі ліси — це Полісся, а далі на південь поступово змінюються природні пейзажі, переходячи у степи. Ось така природа України.

Ми з вами — патріоти і громадяни, які покликані захищати свій край від ворогів, трудитись так невтомно й завзято, щоб жилося всім добре, найкраще у світі, бо кожна людина має право на достойне і радісне життя. А яке завдання стоїть перед учнями? Відповіді: старанно вчитись, наполегливо оволодівати знаннями, розвивати свої творчі здібності, оберігати довкілля, садити сади і квіти та ін..

Правильно, діти, ви повинні настійливо оволодівати знаннями, щоб у майбутньому добре працювати, заможно і цікаво жити та приносити велику користь Україні. Сьогодні держава дбає про вас, як рідна мати про свою дитину, а ви повинні дбати про неї, щоб вона була красива і багата. Ви вже зараз можете виконувати посильну працю на благо Вітчизни: добре вчитись; садити дерева і квіти, сади, парки та ліси; стежити за чистотою свого села чи міста; розчищати джерельця, струмочки, щоб річки були повноводні, а повітря свіже і всім дихалося вільно у рідному краю.

1 учень

Бо рідний край — це наша Україна,
Найкраща в світі, дорога земля.
Для нас вона, як матінка — єдина,
Її ліси, озера і поля,

Степи і гори, ріки і долини
Відчути прагнуть теплоту долонь...
Я все віддам для блага України —
Тепло душі і серденька вогонь!

2 учень

Я буду вчитись, щоб знання здобути,
Нові зробити в світі відкриття.
Щоб корисним своїй державі бути,
І щоб прекрасним в нас було життя.

3 учень

Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
Люблю твої поля, річки й джерельця,
Люблю Вітчизну дорогу мою!

Учитель. А зараз кожен із вас подумає, прислухається до свого серця і скаже заповітні і щирі слова про Україну. Яка наша Батьківщина? Діти думають і добирають слова, наприклад: мила, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова тощо.

Учитель. Слова, що йдуть від серця — найщиріші і найтепліші. Тому настав час скласти колективний вірш про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму.

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна — найкраща у світі!
Моя Україна — це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця.
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки глибокі.
Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже сучасні.
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня весела.
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
Її обереги — верба і калина.
Найкраща у світі — моя Україна.
Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати!
Моя Україна — козацькая слава!
Така волелюбна і мирна держава.
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати, відкрила.
Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі — єдина.

Учитель. Кожна людина, громадянин і патріот України, може сказати такі ж слова, бо трудиться для дорогої і милої України, щоб вона процвітала, була вільною і незалежною нині і повсякчас, і на віки вічні. А це означає, що в кожну роботу людина вкладає свою любов і тепло своїх долонь, розум і знання.

Ось на вишитому рушникові лежить духмяний хліб — основа людського життя, символ достатку і процвітання народу. Нумо поміркуємо, скільки праці вкладено у цей коровай, скільки душі, розуму, серця, мудрості і щедрості людської. Уявіть безмежне поле, яке треба підготувати для посіву, засіяти, доглянути, підживити, зібрати врожай... Своєї праці і сил не шкодували хлібороби. А потім із малесеньких золотих зерняток змололи борошно, а з нього спекли смачний і пахучий хліб, щоб ми були здорові, щасливі і веселі. А над машинами, які допомагали людям у цьому, працювали вчені, інженери, робітники різних професій, і кожен віддавав праці частинку свого тепла, своєї душі. І ось лежить хлібина на вишитому рушникові, бо в Україні такий звичай — вишивати рушники і на них подавати хліб, коли проводжають у далеку дорогу, коли зустрічають дорогих гостей. Це символ любові і достатку, щедрості і щирості української душі, щоб було у нас більше добрих друзів у світі, щоб ніхто не знав страшного голоду, такого, який колись зазнали наші люди.

1 учень

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,
Хай буде в світі більше в нас братів!
Хай в кожній хаті будуть короваї,
Щоб люд ніколи хліба не просив!
Олександр Будаш

2 учень

Їж, сину, хліб та пам’ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і усмішка очей.
Олександр Будаш

Учитель. Сьогодні я подарую вам, діти, цей хліб на вишитому рушникові, щоб була легкою ваша дорога у світлу Країну Знань, щоб ви були здорові, щоб у синьому небі України був мир, а поміж людьми любов та злагода. Завжди пам’ятайте, що ви діти своєї рідної і милої України, зі своїми звичаями, традиціями, легендами, казками та багатою, як земля, українською мовою. Погляньте знову на карту Європи. Бачите, скільки різних держав у ній? Усі країни мають свою мову, і кожен розмовляє і думає своєю, рідною. Мову нашого народу довго переслідували, забороняли, щоб знищити її назавжди. Але ми на своїй землі живемо і мова наша з землі і з роси, із чистих джерел і краси, з ніжних світанків і чистої душі нашого народу, тому вона вижила і стала державною сьогодні!

1 учень

Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є: і багатство, й краса!

2 учень

Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.

Учитель. А зараз ми сплетемо віночок із квітів любові для милої і рідної України. Перед вами, діти, лежать кольоровий папір, олівець, ножиці. Кожен із вас на зворотному боці аркуша паперу намалює велику дуже гарну улюблену квітку і виріже ножицями. Вдихніть у цю роботу свою любов. А з квітів любові ми сплетемо віночок навколо карти України, щоб наша рідна Батьківщина процвітала, була ще кращою, красивішою і жила у любові своїх синів і доньок, які сьогодні ще сидять за партами і старатимуться добре вчитись, щоб стати гідними громадянами своєї держави у майбутньому. (Діти вирізають квіточки і навколо карти України на плакаті приклеюють свої квіти з допомогою вчителя, щоб вийшов віночок).

3 учень «Всім серцем любіть Україну свою, — І вічні ми будемо з нею!» — писав поет Володимир Сосюра. І кожен громадянин України серцем прихиляється до цих слів, тому що у душі народу живе велика любов до його рідної і милої України.

4 учень І сьогодні ми хочемо запевнити, що весь жар душі, свою любов і найкращі почуття ми віддамо тобі, рідний краю.

Люблю твої поля, ліси, озерця,
Усе-усе, що є в моїм краю.
Тепло своїх долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.

5 учень

Бо ти найкраща в світі і єдина.
Ти народила кожного із нас.
Моя квітуча, мила Україно,
Іди до щастя, рідна, в добрий час!

Звучить пісня про Україну у виконанні учнів класу або у запису — на розсуд учителя.

Учитель. А зараз кожен із вас скуштує шматочок цього короваю, щоб ваша дорога до знань, до щастя була осяяна сонцем любові до рідного краю, до нашої милої України. І щоб усі ви, діти, були завжди здорові і ситі, жили у злагоді та мирі. В добрий час!

Вчитель частує дітей.

Відгуки

Social comments Cackle