Надія Красоткіна

До мови — серцем пригорнись

Бесіда про мову для учнів початкової школи

Мета. Вчити учнів правильно розмовляти рідною мовою, збагачувати словниковий запас. Розвивати вміння правильно висловлювати свої думки, навички думати українською мовою і вміння добирати точні слова для висловлювання. Виховувати любов до рідної української мови як до державної, почуття патріотизму.

Матеріал для бесіди. Ручки, папір, кольорові олівці, картини природи рідного краю, карта України.

Учень

На луг весняний схожа рідна мова.
Іде, заквітчана квітками, як в вінку.
Вона чарівна, дивна, світанкова,
Послухай серцем мову гомінку...

Вона звучить і лагідно, й пісенно
Та кольором і звуком виграє.
Із вуст борців у світ летить натхненно
І стільки в ній краси та сили є!

У ній звучить природа України,
Її традиції, минуле й майбуття.
Любов струмує радісно й дитинно.
У рідній мові — наше все життя.

Учениця

Вона барвиста, чиста, веселкова
І милозвучна, світла, як весна.
На луг весняний схожа рідна мова
І найрідніша, мила нам вона.

На цілий світ — така одна-єдина,
Чарівна мова з ніжністю весни.
Ти рідну мову знай, бо ти — людина!
І гордо з нею йди у світ ясний!

Вчитель. Сьогодні, діти, ми з вами поговоримо про рідну мову, якою всі повинні розмовляти гарно і чітко. Адже мова — це засіб спілкування між людьми і не тільки... Мова — це вираження культури і знань людини, її патріотизму, мудрості, її поглядів і переконань, її приналежності до певної нації, народу, держави... От, що таке — мова. Заговорила людина і відразу чуєш, хто вона: італієць, грузин, француз, англієць, болгарин, поляк, чех або словак... Чуєш як вона висловлює свої думки, як багато різноманітних слів вживає у мові і відразу знаєш, що людина освічена, розумна, знаюча, мудра... Бачиш, як бережно, з якою ніжністю і любов’ю ставиться вона до рідної мови і бачиш — це справжній патріот своєї Батьківщини, свого народу... От, що таке — мова! У кожного народу вона своя. У вірмен — вірменська, португальців — португальська, в іспанців — іспанська, у грузинів — грузинська... А у нас, українців дуже гарна, співуча і ніжна — українська мова. Сама чарівна українська земля народила таку чудову і барвисту, багату мову. Варто придивитись до природи рідного краю, до ніжних сонячних світанків, до сивих туманів понад лугами, до веселкових барв лугів навесні, до квітучих садів і полів, щоб збагнути, що саме така мова повинна жити серед цієї незбагненної земної краси. А мова наша і справді багата, співуча, натхненна і світанкова... Нею можна про все розповісти, все повідомити, нею можна мріяти і малювати будь-які картини природи, бо на кожне явище, на кожне почуття є відповідні слова, та й не одне, а по декілька, щоб краще розкрити думки і мрії. Наша мова дуже гарна, багата, світла. Але її треба вчити, щоб добре нею розмовляти, щоб відчути серцем її красу і багатство, щоб зрозуміти її неповторність і ніжність, мелодійність і багатство кольорів. Це наша рідна українська мова, дана нам цією землею, цим світом, у якому нам випало щастя жити.

Учень

Моя чарівна українська мова,
В ній стільки неповторних, дивних слів.
А слово пригорнулося до слова —
І гай зелений співом задзвенів.

І стежечки побігла тонка стрічка
Серед в’юнких зелених споришів.
Заплюскотить об берег тихо річка,
Здійметься в небо жайворонка спів.

Учениця

А небо волошково засиніє
І засміється сонечко згори.
Бо рідна мова — все на світі вміє.
Ти вчи її і нею говори.

Бо як прихилиться до слова рідне слово,
Тоді стає казковим білий світ.
Тому вивчай свою чарівну мову
З дитинства вчи її, з маленьких літ.

Вчитель. Діти, то ж скажіть, будь ласка, для чого нам вчити свою рідну мову? (Відповіді учнів). Правильно, для того, щоб гарно нею розмовляти, щоб висловлювати свої думки чітко і точно, щоб виразити свої почуття, щоб бути освіченою грамотною людиною, щоб нами гордилася наша Україна, яку ми любимо, бо ми патріоти своєї держави, як і ті славні козаки, які колись жили в Україні і захищали свою землю, боронили її від ворогів, бо ми — українці, живемо на цій землі і наша рідна Батьківщина — Україна. Ми нащадки своїх батьків, дідів і прадідів, гордих і сміливих козаченьків, які народилися і жили тут, розмовляли своєю барвінковою мовою, боронили свою рідну землю, захищали дорогий серцю край, а зараз лежать у цій землі. Ми — українці, кому ж як не нам захищати свій край, говорити рідною українською мовою, яка стала державною, нести її у цей чарівний і дивовижний світ і гордитися нею, красивою, неповторною, чарівною українською мовою. Ми — патріоти. А мова — це ознака нації, держави. Загине мова — загине і сам народ. Хто рахуватися буде з юрбою, яка просто зватиметься населенням, але вже не народом?

Нашу рідну мову завжди придушували, забороняли нею говорити, вчити у школі. І ось тепер, погляньте, у багатьох великих містах України переважно звучить російська мова, хоч і російською її теж назвати важко, бо ж це справжнісінький російсько-український-нерозбери-який суржик. Дуже всім хотілося підкорити наш народ, заграбастати цю чарівну землю, а тому знищували найперше — мову народу, щоб легше було розправитись і з самим народом. А українці й були потрібні їм, як безмовні раби, батраки, які б мовчки працювали. Та наш народ волелюбний і стійкий, попри всі негаразди більшість людей, патріотів, свідомих українців не забули рідної мови, а зберегли її для нащадків, щоб вони так само любили волю і боролися за неї.

Учень

Топтали мову і душили,
Щоб українець онімів.
Здавалось, не було вже й сили,
Ні пісні доброї, ні слів.

Скалічена, принишкла мова.
Всі думали, що це вже — крах...
Лиш пісня пташки світанкова
Її будила у серцях.

Учениця

І мова ніжно розквітала,
Приходила у дивні сни.
І колискової співала
Із першим подихом весни.

Ні, наша мова не вмирала,
Вона боролася й жила.
Як Фенікс — завжди воскресала
І до людських сердець ішла.

Учень

І ось вона — державна стала,
Чарівна мова з-поміж мов!
І барвами всіма заграла...
Ніхто цю мову не зборов!

Хоч знов перевертні з народу
Назад все хочуть повернуть,
У мови викрасти свободу
І перекрити світлу путь...

Учениця

Народ поставить на коліна,
Щоб українець онімів.
Віддати в рабство Україну...
Хто ж ми без мови і без слів?

Учень

Ніхто... Як згине рідна мова,
Безликі станем ми, авжеж?
Загине й нація чудова
І рідна Україна — теж...

Вчитель. А й справді так. І щоб цього не допустити, потрібно добре знати свою рідну мову, наполегливо її вчити і прихилитися до неї своїм чистим серденьком, тобто — полюбити її так, щоб ніхто у нас її не міг вирвати з нашої душі. А це не так легко, не так просто, тому що людей навколо багато, але патріотів мало. Деякі за гроші продадуть не тільки мову і свою Вітчизну, але й рідну матір. Є ще такі люди, які керуються лише тимчасовою вигодою, такі не стануть довго думати, вони ніколи і не були патріотами, тому й дозволяли плюндрувати свою землю, свою Вітчизну і власний народ. Це кучка зрадників і перевертнів, у яких у грудях замість серця — камінь. Чи ж можемо, діти, ми на них рівнятися, чи ж хочемо ми з вами бути рабами? (Відповіді учнів). Звичайно, ні! Ми любимо волю, ми любимо свою Батьківщину, рідну мову і славну народну пісню, якою багата наша земля. І повинні все робити для того, щоб серед інших мов у світі звучала і наша світла та чиста, мелодійна і багата українська мова. Тому наше завдання — вчити мову, щоб розмовляти правильно, щоб вона звучала всюди і щоб нею кожному хотілося говорити, щоб усім іноземцям кортіло її опанувати. Адже сьогодні багато українців розмовляє поганим суржиком, перевертає і викривляє слова, користується штампами з російської. А цього не можна допускати, тому що багатство нашої мови — невичерпне! Тільки не лінуйся, а вчи і звикай розмовляти гарно. Ось зараз ми попробуємо вслухатись в текст і зрозуміти, правильно побудоване речення чи ні, чи правильно вжиті слова у ньому. (Вчитель роздає групам учням карточки з реченнями, які вони повинні виправити. Групова робота учнів з карточками).

  • На вєточкє сидів соловей і весело співав веселу пісеньку. ( На гілочці сидів соловейко і весело щебетав радісну пісеньку).
  • Я живу у великому городі, де є много школ, заводов, фабрик. (Я мешкаю (проживаю) у великому місті, де є багато шкіл, заводів, фабрик).
  • На празнику було багато воздушних шаріків, цвіточків, разноцвєтних лєнт. (На святі було багато повітряних кульок, квіточок, різнокольорових стрічок).
  • Ми розположились на берегу моря, де розположено кілька домов отдиха. (Ми розмістились на березі моря, де розташовані кілька будинків відпочинку).
  • У вихідні ми ходили на прогулку в парк і катались на качелях. (У вихідні дні ми ходили на прогулянку в парк і катались на гойдалках).
  • На синьом небі пропливали пушисті тучки. (На синьому небі пропливали пухнасті хмарки).

Діти зачитують речення,які виправили, вчитель виправляє помилки, якщо вони є.

Вчитель. Ось бачите, діти, як у простих реченнях може бути багато помилок. А такі помилки трапляються дуже часто і, якщо їх не виправляти, то люди звикають до такої засміченої мови і нею розмовляють. Тому треба прислухатись до правильної вимови і розмовляти гарно та правильно. А тепер я прочитаю вам кілька речень, а ви постарайтесь виправити і сказати — правильно. Як сказати правильно?

  • Нажми на тормоз, останови! (Натисни на гальма, зупинись!)
  • Автобус буде через пару хвилин. (Автобус буде через кілька хвилин).
  • Треба їхати почті час, а потім пройти пішком два квартала. (Потрібно їхати майже годину, а потім пройти пішки два квартали).
  • Яка вкусна хлібна корочка! (Яка смачна хлібна шкуринка (шкірочка).
  • Розкрийте книжку на нужній сторінкі. (Розгорніть книжку на потрібній сторінці).
  • Закрийте хворточку, бо сквозить! (Зачиніть кватирку, тому що протяг).
  • Мені повезло, бо не визвали до дошки. (Мені пощастило, тому що не викликали до дошки).
  • Шевеліть мозгами і переверніть сторінку. (Поміркуйте і перегорніть сторінку).
  • Мене лічить лікар, який приймає в лікарні по понеділкам і середам. (Мене лікує лікар, який веде прийом у лікарні в понеділок і в середу).

А тепер відгадайте загадку.
Між людьми вона тільки буває,
Окриляє, згуртовує їх.
Вміло хвалить, та часом карає,
А не раз викликає ще й сміх.

Ну, що це? (Відповіді учнів).

Правильно, діти, — це мова, тільки люди нею спілкуються, тільки між ними вона буває, лише люди можуть навчитися нею висловлюватись. А щоб вміло висловлювати власні думки, треба для цього добре оволодіти рідною мовою, щоб тебе зрозуміли і хотіли слухати. І не можна говорити що-небудь і як-небудь.

Слово старше, аніж гроші,
Та не всі слова хороші.
До уваги це бери
І лиш гарні говори!

Адже слово — не полова, а язик — не помело. Тому завжди сім раз одмір, а раз відріж, і скажи так, щоб було влучно, доступно і зрозуміло. У своїй мові старайтеся, діти, вживати крилаті вислови, народні прислів’я та приказки, щоб мова була багатою, насиченою, колоритною. І ні в якому разі не вживайте слів-паразитів, несловникових слів. Це дуже погано, адже від тих слів мова стає засміченою, страшною, яка, навіть, здоров’ю людини шкодить. Краса вашої мови залежить тільки від вас, від вашого старання. І щоб не було так, як в наступній розповіді хлопчика:

Учень

Я дивився фільм про жах,
Здорово було там так!
Він того ногою — бах!
Потім всіх: трах-тах-тах-тах!
Той його об землю шмяк,
Охопив всіх переляк.
Прискакав , ну той, що гість,
Їх обох лобами — трісь.
Ті звалились на матрац,
Він підбіг, обох їх — клац!
Піх-пах, бум, та-ра-ра-рах.
Я скажу вам, це був — жах!

Вчитель. Весь жах не в самому фільмі, а в тому, як про це розказав хлопчик, адже зрозуміти його просто неможливо. А все тому, що дитина не вміє висловити свої почуття та емоції словами. А мову треба знати досконало, щоб почувати себе, як риба у воді. А для цього треба зрозуміти і запам’ятати на все життя, що ми — українці і мова наша — українська! Гордіться цим, діти, сьогодні, як гордилися наші давні предки і захищали свій край, свою родину, свою мову від ворогів у давні часи. То ж прихиліться усім серденьком до рідної мови, відчуйте її красу і неповторність, роздивіться її веселкові барви, багатство і своєрідність. Закохайтеся у її мелодійність, чарівність, як у казку. Це вона — наша рідна українська мова, для нас одна в усьому світі, як мати, як Вітчизна.

Прихиліться серденьком до мови
І її у серденько впустіть.
Патріотом будьте і чудово
З нею, рідною, у світі цім живіть.

Тому зробіть висновок і дайте відповіді на такі запитання:

  • Для чого людині потрібна мова?
  • Чому потрібно рідну мову знати?
  • Чому патріоти України відстоювали завжди українську мову?
  • Якою мовою розмовляли в минулі часи наші славні козаки?
  • Що треба робити для того, щоб мова кожного з вас була багатою і красивою?

Відповіді учнів

Учень

Хай кожен з вас, діточки, запам’ятає,
Від теплого слова і лід розмерзає.
Від доброго слова на серці світліє,
А рідне словечко дає нам надію.

Учениця

А рідная мова пригорне, як мати,
То ж треба нам, діточки, мову вивчати,
Щоб в світі не бути чиїмись рабами,
В життя йти сміливо своїми стежками.

Учень

Звучи, наша мово, над світом крилато,
Бо ти чарівна, барвінкова, багата!
Для нас, українців, найкраща, співоча,
Тебе будем вчити завзято й охоче.

Учениця

І як козаки в давнину розмовляли
Та ворога з рідних земель проганяли,
Ми будемо приклад з героїв цих брати
І рідною мовою скрізь розмовляти.

Учень

Щоб вся Україна змогла порадіти,
Що ми — патріоти, що ми — її діти!
Що є в нас Вітчизна свята і єдина,
Є гордість, є мова і є Україна!

Відгуки

Коментарі Cackle