Краса довкілля і поетичне слово

Бесіда про довкілля для учнів початкової школи

У класі — виставка картин і малюнків дітей про осінь; букети квітів, осіннього листя, декоративні вази, виготовлені на уроках праці, осінні листочки, виготовлені дітьми, на яких написано вірші, загадки, прислів’я. Вірші діти читають під музику (сопілка, фортепіано, записи).

Учитель. Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосвіт з чарівними звуками, кольорами, формами. Відкривається дивовижна краса навколишнього світу — рідного краю.

Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, на дивовижні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі, описати красу і велич рідного краю. Рідною українською мовою можна висловити найпотаємніші почуття і думи, мрії кожної людини.

Рідне слово, рідна мова живе в душі кожного з нас. І в певний час свого життя людина починає говорити віршами, бо в цьому є потреба душі. Душа, переповнена любов’ю, добротою, світлом і красою світу, звертається до поезії, музики, фарб і пензля і починає відтворювати красу. А краса живе в усьому!

А краса живе в усьому
На Землі і в Небесах.
В світлі сонечка ясному,
У замріяних лісах,

У степу, на хлібній ниві,
Там, де пташка п’є росу...
І, щоб ви були щасливі,
Вчіться бачити красу.

Вчіться слухати і чути
Пташку в хорі веснянім.
І для себе світ відкрити,
І себе знайти у нім.

Що ж то означає — дивитись і бачити, слухати і чути? Хіба це не одне і те ж саме? (Відповіді дітей).

Ці слова близькі за значенням, проте й різні, бо можна дивитись, але не бачити, можна слухати і не чути. Можна дивитись на чарівні картини, краєвиди, однак їх краса не розтривожить, не зачепить душі. Можна слухати вірш, але не відчути глибинну красу слова і навколишнього світу. А наше завдання — вчитись через красу поетичного слова бачити красу землі.

Світ поезії складний. Увійти в нього допоможуть нам ваші малюнки і картини художників, чарівна музика, квіти і ось ці гарні осінні листочки, які сьогодні пташечками залетіли до нас, щоб ми поговорили про осінь-чарівницю і провели її у щасливу путь. А тому і пісні, і вірші у нас про осінь.

І пісні про осінь, і вірші осінні,
Бо по жовтім листі ми до школи йдем.
За вікном картини чарівні та дивні,
В небі ні пташини і на серці щем...

Отже, вчимося дивитися у світ допитливо, зацікавлено і бачити в ньому красу та велич. Вчимося слухати вірші про осінь і чути в них чарівні звуки землі, неба, тихий і сумовитий подих лісу й натрудженої матінки-землі. Вчимося слухати, вбирати серцем красу навколишнього світу і всією душею полюбимо свою наймилішу Україну і мову рідну солов’їну. А почнемо з того, що уважно слухатимемо вірш, а в другому рядочку добиратимемо останнє слово в риму до попереднього рядка.

Йде осінь по землі — царівна —
Красива, сонячна, чарівна
Весела, радісна, багата,
В садочку яблуня крислата.
Плоди достиглі всім дарує,
А осінь далі все фарбує.
Убрався клен у жовті шати,
Горіхи треба вже збирати.
Каштани падають: «тук-тук»!
І я беру каштан до рук,
А груші медом всі налиті,
Смачні, солодкі, соковиті.
Нумо йдем до лісу з нами,
Там пахне мохом і грибами,
Та чимсь таким, що я не знаю,
Так тільки восени буває.
Вітерець легенький повіває
І листя з дерева злітає.
І тихо падають листочки
На стежку, на траву й грибочки,
Вкривають землю жовтим цвітом,
Не так, як це буває літом.
Осіннє листячко летить
І під ногами шурхотить.
А колір листя розмаїтий,
Теплом і сонечком зігрітий.
Багряний, золотий, руденький,
Насичений є і бліденький.
Бо ж осінь просто — пречудова!
Щодня на осені обнова!
Вона під сонечком сміється,
Тоді чарівною здається.
Погожа, тепла і ясна,
І гарна, й дуже запашна.
І надзвичайно ще багата —
Добром наповнюється хата.
Поглянь, яка вона красива!
В повітрі павутинка сива.
Та трохи сумно раптом стало,
Пташок лишилось зовсім мало.
Тому й причин нема радіти,
Останні одцвітають квіти.
А шурхіт листя нагадає,
Що осінь золото скидає.
Та все одно вона чарівна,
Йде по землі, немов царівна.
Красива, ніжна, величава,
Багата, гарна і яскрава.

Вчитель. Привітаємо нашу осінь гарною піснею, яку вивчили діти.

1 учень

За вікном все раніше темніє,
День коротший стає восени.
Налітає вітрище і виє,
Роздягає стрункі ясени.

Надокучливо сіється мжичка,
Почорніли дерева й кущі.
Як привітно горить наша свічка,
Ніби просить читати вірші.

Хай усім буде затишно з нами,
Хоч за вікнами дощик шумить.
Поговорим про осінь віршами
І хай музика ніжно звучить.

Продовжує звучати музика.

2 учень

Осінь — пора мінлива,
То сонечком ніжно сяє,
То шквал налетить і злива,
Пожовклі листочки зриває.

Прогляне веселе сонце
І гай усміхнеться багряно!
Промінчик ясний у віконце
Так ніжно і тепло гляне.

І раптом усе темніє,
Як ввечері стало у хаті...
Холодний вітрище завиє
І хмари летять кудлаті.

То небо знов волошкове
Осінньою радістю сяє,
Тче павутинки шовкові
І тихо за вітром пускає.

3 учень

Осінь чарує

Осінь завжди чарує
Кольором незбагненним,
Пишністю нас дивує,
Листям своїм вогненним!

Щедро усім дарує
Груші свої медові.
Ягодами частує,
Фрукти дає чудові!

Кольором золотавим
Землю всю огортає.
Жестом своїм ласкавим
Просить усіх до гаю.

4 учень

Осінь-чарівниця

Золота красуня — осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує
І картини дивні, чарівні малює!
Небо синє-синє, листя кольорове,
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти!
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!
Світ наш незбагненний, дивний, загадковий
І такий прекрасний, і такий чудовий!

5 учень

Неповторна осінь

Яка краса повсюди неповторна!
В осіннім лісі казка ожива.
По гіллі скаче білочка проворна,
А жовте листя стежечку хова.

Між листячком грибочки проглядають —
Веселу гру затіяли вони.
Горіхи на ліщині достигають
І сняться всім осінні теплі сни,

Бо сонечко ще ніжно пригріває
І щедро золото деревам роздає.
Усе навколо жовтим сяйвом сяє
І стільки радості ще у природі є!

Та трохи сумно. Дуже тихо стало.
Лиш листя під ногами шурхотить.
Темніє рано. Днів погожих мало.
А жовте листя все летить... летить...

6 учень

Я люблю осінь

Дерева всі готуються до сну,
Скидають листя — буде легко спати.
В осінню днину сонячну, ясну
Люблю я в парку нашому гуляти.

Збираю листя і букет роблю,
А він під сонцем дивним сяйвом грає!
Красуню-осінь дуже я люблю,
Я ніби в казку двері прочиняю.

7 учень

Хризантеми

Ось до осінньої теми
Квіти якраз прийшлися —
Це чарівні хризантеми
В пору цю розцвілися.

Формами й кольорами
Квіти нас радують дивні.
Світять для нас зірками
Радісні і чарівні.

Холодно стало ночами,
Вже і сади роздягнися.
То чарівні хризантеми
Гарно так розцвілися.

Осінь іде й на прощання
Квіти останні дарує.
Ними в холодні світання
Серце людині чарує.

8 учень

Осінь

Небо синє-синє, а пташок немає,
В поріділім гіллі вітерець гуляє,
Він зриває листя і жбурля під ноги,
Килим вистеляє на стежки й дороги.

Килимами тими осінь йде по краю,
А веселий вітер їй пісні співає.
Закружляє в танці з листячком опалим,
Віртуозу-вітру і цього замало!

Він тоді зненацька силу набирає,
Сосни величаві, як свічки, ламає.
То стомившись раптом, тихо ляже спати
У траву шовкову, у затишну хату.

Це пора осіння — переміни часті:
То на небі хмари і дощі крапчасті,
То засіє мжичка, сіре небо плаче,
То промінчик сонця зайчиком заскаче.

9 учень

Золота осінь

Поглянь навколо: чарівниця осінь
В коралях і у золоті стоїть.
Пожовкле листя і бездонна просинь,
І срібна павутинка вдаль летить.

Іскриться сонце, але вже не жарко,
Вітрець в русявих кленах шурхотить,
І шелест листя на алеях парку...
А листячко кружляє і летить...

Дихне вітрець — і листячко зірветься,
Щоб політати в синяві небес.
А я дивлюся і мені здається,
Що я іду у казку, в край чудес.

Діти виконують пісню «Ой ходила осінь».

10 учень

В осіннім гаю

Як же гарно, чудово, привітно,
Ніби в казці, в осіннім гаю.
Клен з берізкою золотом квітне,
Я на килимі жовтім стою.

Вітерець поміж гіллям гуляє,
По осінньому лісі іде.
Лист пожовклий знімає, кружляє
І тихенько додолу кладе.

То підніме у синяву неба,
Заспіва в кучерявій сосні,
То пригорнеться ніжно до тебе,
На ліричній заграє струні.

Осінь гріється в теплім промінні,
Усміхається сонцем згори.
І малює картини чарівні
Та міняє щодня кольори.

11 учень

Осінь казку дарує

А осінь казку нам подарувала
І дорогі убори роздала.
Дерева гарно всі розмалювала,
І не шкодує сонечко тепла.

Чарівна осінь квіточками квітне,
Палає барвами осінніх кольорів.
А небо синє і таке привітне,
І ліс багряним кольором зацвів.

12 учень

Пізня осінь

Одного кольору земля і мокре небо,
Просвітку поміж хмарами нема.
Все сіре-сіре, ніби так і треба —
Це пізня осінь, це ще не зима.

Ще сон холодний не стулив повіки,
Зітхає вітер в голому гіллі.
І повні стали потемнілі ріки,
Сон горнеться до голої землі.

От-от земля засне і затвердіє
І спатиме так міцно до весни.
А поки що осінній дощик сіє,
Гіллям хитають голі ясени.

Застигло все в якімсь чеканні дива,
Щось має бути, але ще нема.
Та скоро прийде чарівна й красива,
Морозна й сніжна білая зима.

Музика поволі стихає.

Підсумок уроку.

Діти вручають гостям подарунки-листівки, на яких вони написали вірші, загадки, прислів’я.

Відгуки

Social comments Cackle