Надія Красоткіна

Культурна людина

Мета: прищеплювати дітям культуру поведінки та правила поведінки, що роблять людину вихованою, культурною, духовно багатою. Викликати бажання у них бути прикладом для інших.

Учитель. Сьогодні на уроці ми поговоримо про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви вихована, культурна людина. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові «чарівні слова».

— Дядьку, а скажіть, скільки годин?

— А скільки тобі треба? — сердито відказує той і простує далі, не зупиняючись, бо не хочеться продовжувати розмову з такою невихованою дитиною. А з голови не виходить думка: «Чи їх у школі не вчать, чи батьків у тих дітей немає, що вони і звернутися до людей не вміють?»

Аж назустріч знову біжить гурт хлопчаків, і один звертається до того самого чоловіка:

— Добродію, вибачте, скажіть, будь ласка, котра година? — дитя усміхнено дивиться на чоловіка. Той зупинився, глянув на годинник.

— Друга година, хлопчику! — посміхнувся і собі чоловік до дитини, ніби світліше стало на душі у нього.

— Щиро дякую! — хлопчина побіг далі.

А серце в чоловіка радісно б’ється: «Ні, не все ще втрачено, є ще мудрі й виховані діти. Значить, у школі їх вчать і у сім’ї все у них добре».

І я, спостерігаючи за дітьми, теж не раз дивуюся, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з якоїсь планети прибули. Буває, в одному класі вчаться, а поводяться по-різному. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їхньої мудрості, свідомості, рівня вихованості і, звичайно, від сім’ї.

Культура мови — це загальноприйнятий мовний етикет: ті звертання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання і т. д. Їх не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитися між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб ці слова добре засвоїти і вживати їх автоматично, не задумуючись, щоб це стало доброю звичкою.

Гадаю, ви хочете дізнатись, як до кого звертатись. Чи не так? Звичайно, до дітей, яких ви знаєте, треба звертатися по імені: Оленко, Тетянко, Сергію, Володю — саме так, як би ви хотіли, щоб зверталися до нас? А не: Лєнка, Танька, Сєрий, Володька! Ні, так звертатися не можна ні в якому разі! Це собі запам’ятайте. Такі звертання свідчать про те, що ви не лише невихована людина, а й неграмотна. І зараз хтось із вас обов’язково скаже, що деякі діти саме так до вас і звертаються, тому ви їм відповідаєте так само. А цього робити не треба. Нехай вони від вас переймають добре, а не ви від них погане. Не йдіть у них на повідку, ви ж люди, а не собачки. Врешті-решт, діти зрозуміють, як треба говорити, щоб ви на них реагували, і будуть звертатися до вас саме так, як ви того хочете. Поясніть їм, що до чого. Вчіться самі культури і вимагайте того від інших. За це вас будуть поважати і дорослі, і ваші однолітки.

Діти, звертаючись до людей, приміряйте завжди до себе слова та вчинки і думайте: «А як би мені було, що б я відчував, коли б до мене так звернулися, як оце я?» У Біблії, яка дає людям мудрі поради, є таке золоте правило»: «І так в усьому як хочете щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними.» (Євангеліє від Матвія 7:12.)

Коли ви дітей не знаєте, а треба до них звернутися, то як тоді бути? (Відповіді дітей.)

— Хлопчику (хлопчики, хлопці), дівчинко (дівчатка, дівчата), діти — це правильно, а «дєвки», «пацани» та інші звертання — звучать дуже образливо. Так звертатися негарно.

А коли перед вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені її ви не знаєте, то як звернетеся? (Відповіді учнів.) Правильно буде так: «Панянко, панночко!» Дівчина тоді на вас зверне увагу, їй буде приємне таке звертання.

До юнака можна звернутись: «Юначе!» Це гарно і правильно. Йому теж буде приємне таке звертання. Колись в Україні так і звертались, але згодом ці слова були витіснені словами «товаришу, товаришко», Що так і не прижились, а природне, українське, загубилось. Але його легко відродити, якщо ви з дитинства будете вживати правильні слова. Вони підуть з вами у життя і будуть слугувати людям.

А коли вам треба звернутися до дорослої жінки, то як скажете? (Відповіді учнів.) От слів: «тьотю, бабусю, тітко, дядино» до чужих людей не кажуть, їх говорять лише до рідних людей. А до чужих людей звертаються так: «Пані або добродійко». Можна і так: «Шановна пані!»

Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете до неї звернутися, щоб щось запитати. Як ви звернетеся? (Відповіді учнів.) Ви її зупиняєте, перебиваєте її думки, тому треба спочатку вибачитися, чемно звернутися, а потім запитати і подякувати. Наприклад: «Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину? Вибачте, щиро дякую!»

А ось така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, тоді як бути? (Відповіді дітей.) Можна так: «Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, ви б не допомогли мені знайти будинок за адресою...? Дуже вам дякую!» До чоловіка можна звернутися так: «Перепрошую, пане, скажіть, будь ласка, котра година? Дякую!» Або так: «Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до школи № 25? Щиро вам вдячний!» На такі звертання люди, як правило, охоче відгукуються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий, а ще коли ввічливо до нього звернетеся, то одержите вичерпну відповідь. «Добре слово мур розбиває», — каже народна мудрість. І це правда. Вчіться бути ввічливими, добрими і щирими до людей. І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не досягнеш. їх зовсім небагато, але вони надзвичайно важливі у нашій мові — це слова: прошу, пробачте, дякую, вибачте, будь ласка, вдячний вам, щиро дякую.

У нашій рідній мові
Чарівні є слова.
Слова ці всім відомі,
Бо сила в них жива.
«Добридень», «До побачення» —
І усмішка сія.
Велике мають значення
Ось ці прості слова!
Як скаже син чи донечка:
«Спасибі» вам, «Будь ласка» —
Ясніше сяє сонечко
І світ стає, як казка!
Ось ці прості, живі слова
Не забувайте, діти!
Від них і радість ожива,
В очах промінчик світить.
Від цих чарівних, добрих слів
Тепліше людям жити.
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!
Це «Дякую» і «Добрий день»,
«Пробачте», «Йдіть здорові».
Вживайте, діти, їх щодень
У нашій рідній мові!

Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють сприятливий мікроклімат, який необхідний усім. Слова ввічливості ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і сили. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила. Сказані погані слова скупчуються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі та щирі слова несуть радість, щастя і удачу. От чому так важливо говорити добрі слова і думати лише про хороше, зичити всім людям здоров’я, щастя, удачу. Недаремно кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш.» Але воно може заподіяти чимало шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не збирати над собою чорні хмари зла.

Прокинувшись вранці, посміхніться, привітайтеся до мами й тата, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров’я і щастя. Всім відразу стане веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Йдучи з дому, привітайтеся до людей, від усієї душі побажайте їм добра і щастя. А слова-привітання та побажання вам відомі: «Доброго дня, доброго ранку, доброго здоров’я, привіт, доброго вечора, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, на здоров’я, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості і т. д.» Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра і т. д. Хіба це не прекрасно? Тому не забувайте говорити їх усім, бо те добре, що ви побажаєте іншим, сторицею повернеться до вас самих. Недаремно їх люди назвали «чарівними», бо й справді вони мають чудодійну силу. Але не чекайте, що як тільки ви привітаєтеся, то до вас так і «прилипне» щастя за добре слово. Навчіться це говорити завжди, нехай воно ввійде у звичку, а добро прийде згодом. Ось ви у школі. Привчіть себе вітатися з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, що заходять до школи, батьками, котрі часто приходять за дітьми, зі своїми друзями. Будьте ввічливі з усіма, бо це в першу чергу для вашого добра. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви до всіх добрі, чемні, привітні.

А коли ви звертаєтеся до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите, — доброта, любов, щирість. «Доброму завжди все добре», — каже народна мудрість. І недаремно, бо вже давно помітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе добре ставилися, то будь і ти добрим до інших. От вам, діти, і золоте правило.

А тепер заспіваємо пісню про «чарівні звертання» і ніколи їх не будемо забувати, а будемо завжди їх вживати у мові.

Чарівні слова

Відгуки

Коментарі Cackle