Ледащо не годиться нінащо

Мета: вчити дітей боротися з проявами ліні. Розвивати наполегливість, силу волі. Виховувати життєві потреби бути працьовитими і активними.

Учитель. Своєю працею люди зводять будівлі, будують мости, заводи і фабрики, вирощують хліб і т. д. І все це робиться для того, щоб ми були ситі, здорові, веселі і щасливі. Народна мудрість каже: «Без труда Нема плода». Та для того, щоб ми мали усі ці блага, люди працювали віками. Праця зробила людину розумною. Як ви гадаєте, чому? (Міркування учнів.) Ось послухайте.

Людина починала щось робити, але не все вона відразу знала, тому пробувала, думала, переробляла декілька разів. І коли виходило краще, той досвід запам’ятовувала і передавала свої знання іншим. Так виникала теорія і практика людської діяльності. Оскільки народ наш працьовитий і мудрий, він багато дечого знає і вміє. Крім працьовитих людей, є і ліниві. Чим відрізняються працьовиті люди від лінивих? Відразу і не відповіси, але варто трішечки поспостерігати за людьми, і побачиш, де працьовита людина, а де ледащо. Ось сидите ви у класі причепурені, гарненькі й охайні. За цим стежать ваші мами, але діти вашого віку вже дещо вміють і самі робити. Наприклад, щодня митися, робити ранкову гімнастику, слідкувати за нігтями на руках і на ногах, прати шкарпетки, трусики, носові хустинки, розчісуватись і заплітатись, прибирати у квартирі, ходити за покупками, допомагати молодшим братикам і сестричкам складати іграшки і книжки, стежити за своїм робочим місцем. А тепер зверніть увагу на робоче місце кожного з вас. Чи все там на місці? Ось це перший приклад. А тепер скажіть чесно, що ви робите з того, що я перелічила? (Відповіді дітей.) А тепер скажіть, чи завжди вам хочеться виконувати цю роботу? (Відповіді дітей.) Щоправда, хтось виконує свої обов’язки охоче, а хтось без будь-якого бажання, але робить, бо знає, що це обов’язково треба зробити, а ще хтось і не виконує, бо не хоче. Ось тепер можна впевнено сказати, хто працьовитий, а хто не дуже.

Той, хто робить все із задоволенням, — це людина відповідальна, працьовита, вона береться охоче за справу. У народі кажуть: «Без охоти нема роботи», «Де руки й охота, там спора робота». Хто ж береться за справу неохоче, але виконує, бо знає, що це треба, той має силу волі і теж не лінивий, бо «Хоч очам страшно, та руки роблять», «Доки не впріти, доти не вміти». А як навчишся, то робота стає приємною і радісною. Такі діти виростуть працьовитими, бо в них є сила волі, почуття відповідальності, розпочату справу вони доводять до кінця. І добре знають, що праця людину годує, а лінь марнує. А ось про тих, у кого на першому місці «не хочу» і «не буду», цього сказати вже не можна. Це ліниві діти, що ухиляються від виконання своїх обов’язків, а тому в них виробляється шкідлива звичка відкладати роботу на потім. У народі кажуть, що роботу на потім відкладати не можна. Є загроза, що такі діти виростуть білоручками. А хто такі білоручки? (Відповіді дітей.) «Білоручки — це дармоїди і недоуки». І це дійсно так. Народна мудрість каже: «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі». Хочеш жити добре, бути заможним, то працюй наполегливо і старанно. Навіть маленька праця краща за велике безділля, бо вона також приносить свої плоди і дає добрий результат. Людині, котру з дитинства привчають до праці, потім важко всидіти без роботи. Та й для такої людини без роботи день роком стає.

Скажіть, чи відразу кожен з вас може якісно виконати якусь роботу? (Відповіді учнів.) Гадаю, що ні. Ніхто з першого разу не зможе якісно виконати якусь роботу, бо для цього потрібна практика. У процесі навчання у декого можуть виникати певні труднощі, щось не вдаватиметься. Але одні наполегливо вчаться, щоб удосконалити своє вміння, стараються, а інші кидають, так і не довівши справи до завершення, бо їм не хочеться, здається важким те чи інше заняття. Тому і результати у кожного різні. З одних виходять майстри своєї справи, а з інших — нічого не виходить. Отже, кожну справу треба завершувати, щоб виробити в себе добру звичку — закінчувати почату роботу. В народі кажуть так: «Не той молодець, що починає, а той, що кінчає», «Кінець діло хвалить», «Кінець — ділу вінець».

Послухаймо учнів, які підготували народні прислів’я про працьовитих і лінивих людей.

Учні пояснюють зміст прислів’їв.

Учитель. Як народ ставиться до ледарів? А як до працьовитих? Як ви гадаєте, чи варто казати: «я не вмію», «я не хочу», «я не буду»?

Учениця.

Учень.

Учениця.

Учень.

Учитель. Про працьовитих і лінивих людей народ склав чимало українських казок. І на сьогоднішній урок ви підготували деякі з них. Назвіть їх.

Діти. «Дідова дочка і бабина дочка», «Кривенька качечка», «Ледащиця», «Царівна-жаба», «Телесик», «Золотий черевичок», «Колосок» і т. д. (Діти читають казки вдома, а на уроці коротко переказують зміст прочитаного.)

Учитель. Що звеличує і що засуджує народ у цих казках? (Відповіді учнів.) Який висновок можете зробити з усього сказаного і почутого на уроці? (Відповіді учнів.)

А яке ваше головне завдання зараз? (Відповіді дітей.) Так, сьогодні основне завдання школярів — наполегливо і старанно вчитися, щоб мати міцні знання, бо вони необхідні кожній людині. І жодної хвилини не можна лінуватися, бо згаяний день і конем не наздоженеш. У народі кажуть: «Тяжко тому жить, хто не хоче робить», «Треба нахилитись, щоб з криниці водиці напитись», «Без діла жить — тільки небо коптить». Запам’ятайте це і вчіться трудитися змалку, лише тоді ви виростете працьовитими людьми. (Діти виконують жартівливу українську народну пісню «Грицю, Грицю, до роботи!» або іншу на вибір учителя.)