Надія Красоткіна

Наодинці вдома

Мета: ознайомити з правилами поведінки дитини, коли вона залишається сама вдома. Розвивати спостережливість, обережність, вміння залишатися при своїй думці і не піддаватися на умовляння та шантаж. Виховувати принциповість і відповідальність.

Учитель. Охорона безпеки життя дітей — це і є ваш помічник ОБЕЖЕДЕЙКО. Виконуйте всі правила, яких він намагається вас навчити. Він добрий і турбується, щоб ви були живі й здорові.

ОБЕЖЕДЕЙКО. Як це чудово! Ми з тобою удвох вдома! Можливо, ти заперечуєш і кажеш, що ти один? Перепрошую, насправді ти один, але я завжди з тобою подумки. Ми з тобою можемо гарно провести час, я тобі, якщо захочеш, буду допомагати розібратися у багатьох питаннях. Ось ти сідаєш за стіл, щоб підготуватися до уроків. Чи знаєш, як зберегти своє здоров’я при виконанні домашніх завдань? Трішечки знаєш, але давай спочатку перевіримо висоту стола, щоб він був не дуже високий і за ним зручно було сидіти.

Отож стеж!

  • Твоя спина має торкатися спинки стільця.
  • Передпліччя до ліктьового суглоба має лежати на столі.
  • Ноги повинні стояти на перекладині чи підставці, зігнуті в колінах під прямим або тупим кутом.
  • Відстань від очей до книжки чи зошита перевір так: постав руку на лікоть і кінчиками пальців дістань до скроні — нижче не нахиляйся!
  • Між грудьми і столом повинна вільно проходити долоня.
  • Книжка при читанні має лежати під кутом 45 градусів і на відстані 30 см від краю стола.
  • Якщо ти сидиш правильно, то великим пальчиком руки, поставленої на лікоть, легко дістати до очей!
  • А тепер подивись, яке освітлення столу. Настільну лампу постав трохи попереду зліва. Якщо на це не звертати уваги, то можна зіпсувати зір.
  • Тепер прислухайся, чи немає шуму. Якщо тихо — можна сідати за уроки. Але коли ти любиш слухати гучну музику, то слух у тебе дуже швидко зіпсується і доведеться йти до лікаря.

Ну, як? Я допоміг тобі? Тепер попрацюй над домашніми завданнями, а потім я завітаю до тебе з іграми та загадками.

Запам’ятай ці правила і повторюй їх у вільну хвилину!

Від того, що людина довго й інтенсивно працює, настає втома. Людина стає млявою, пригніченою, втрачає апетит і сон. Треба обов’язково відпочити, а це означає, що дітям можна погратися, помити посуд, підмести підлогу, повитирати пил з меблів, полити квіти, прибрати на місце свої іграшки — ти ж один удома, тому не гай часу. А мама прийде і побачить, як чисто та охайно всюди — дуже зрадіє! Похвалить тебе, а сама буде рада-радісінька.

Можливо, ти не погоджуєшся зі мною, бо хіба миття посуду, підмітання — це відпочинок? Гадаю, що саме так. Щоб добре відпочити, треба змінити вид діяльності, а саме: якщо ти довго сидів за уроками, то треба активно порухатися, дати роботу рукам, ногам, спині, тобто всім органам, тоді відпочинеш швидко та ще й корисно!

Ось і все зроблено! А часу ще є досить. Мама не скоро прийде, а самому трохи моторошно вдома. Тоді ти прочитай казку.

Вовк і семеро козенят

Казка

Жила у гарному-прегарному лісі Коза з козенятами. Жили вони у мальовничому будиночку, а мама Коза дуже любила своїх маленьких біленьких діточок, яких у неї було аж семеро! Сім’я була дружна і весела, а діти у мами слухняні та чемні. От, бувало, йде мама до лісу за кормом, а дітей залишає самих удома та й наказує нікому дверей не відчиняти, чужих, незнайомих у дім не впускати, бо діти маленькі, їх можуть скривдити, коли нікого з дорослих удома немає. Діти вислухають уважно маму, зачинять за нею двері міцно-міцно, а самі тихенько граються, розважаються, доки мама з лісу прийде, молочка принесе. А Коза прийде, заспіває для них пісеньку тоненьким голосочком: «Козенята, мої малята, не лякайтеся, відчиняйтеся! Ваша мама прийшла, молочка принесла!» Діти мамин голосок відразу пізнають, відчиняють двері та радісно Козу зустрічають. І так тривало довго.

Та одного разу довідався про щасливу сім’ю Кози Вовк-сіроманець. Дуже йому захотілося з’їсти козенят, бо вони були такі чистенькі, такі біленькі і так смачно пахли молочком, що при самій лише згадці про них у Вовка текла слина.

От прийшов Вовк під хатку, придивився, за двері вхопився, а вони зачинені. Посмикав-посмикав Вовк за двері, відчинити не зміг, а діти затихли, неначе їх і немає там.

Довго думав він, що його робити, а тут Коза повертається з лісу. Вовк сховався в кущах і слухає. А Коза і не знала нічого, проспівала свою пісеньку діточкам: «Козенята, мої малята, відчиняйтеся, не лякайтеся! Ваша мама прийшла, молочка принесла!» Тут відразу діти відчинили. Здогадався Вовк, що йому треба робити.

Наступного дня, як тільки Коза з хати, а Вовк тут як тут. Підійшов, постукав у двері та давай співати грубим голосом мамину пісню. А козенята чують, що пісня мамина, а голос чужий, полякались, але відчиняти не стали. А коли ще й у віконце подивилися, то побачили страшного звіра, от тоді і зовсім на них переляк напав. Сидять тихенько, дрижать та матусю очікують. А як мама повернулася, то вони все їй розказали. Наказала Коза діточкам ще міцніше двері зачинити і у вікна не визирати, та Вовкові дверей не відчиняти, а сама знову пішла у ліс, бо треба ж дітей годувати.

Та Вовк був дуже хитрий, тому пішов він до коваля та й попросив перекувати голос, щоб став він тоненький, як у Кози. Коваль зробив Вовкові тоненький голос, а Вовк мерщій до козенят. Стукає у двері і співає тоненьким голосочком: «Козенята, мої малята! Відчиняйтеся, не лякайтеся! Ваша мама прийшла, молочка принесла!»

Зраділи діточки, почувши рідний голосочок, та й відчинили двері. А на порозі — не мама, а злий і голодний Вовк. Він накинувся на малят, проковтнув їх і лише одне-однісіньке найменше козенятко сховалося з переляку під піч, от його Вовк і не помітив, та й не голодний уже був.

А незабаром і мама повернулася, глянула і очам своїм не повірила — жодної дитини не було у хатці, а все перевернуте догори ногами. Гірко заплакала Коза, але маленьке козенятко перебороло страх і вилізло з-під печі. Воно все розповіло мамі. А Коза була дуже мудрою, вона зуміла визволити дітей з біди, та й покарала Вовка-сіроманця, великого поганця.

Пам’ятаєте, як вона запропонувала йому стрибати через вогонь? Сама вона була спритна і легенька, а Вовк важкий та неповороткий. Ото як стрибнув через яму та й упав на дно, де вогонь горів. Трісло йому пузо, а козенята повистрибували цілі та неушкоджені. Ось такий у казки кінець, хто зрозумів, той молодець!

ОБЕЖЕДЕЙКО. В усіх казках гарне закінчення, а от у житті може бути навпаки. Бо не перевелися ще люди, котрі користуються дитячою довірливістю, проникають у квартири, коли немає дорослих. Вони грабують нажите людьми майно, виносять з хати дорогі речі, а дітей можуть викрасти, зв’язати, поглумитися над ними, нанести тілесні ушкодження, а то й убити.

Тому ніколи не відчиняйте дверей незнайомим людям. Навіть і знайомим не треба відчиняти, якщо мама наказала нікого в хату не впускати. А хто такі знайомі й незнайомі? (Відповіді дітей.)

Знайомі — це ті люди, з якими вас батьки познайомили, ви знаєте, хто ці люди, як їх звати, де вони живуть, працюють. Ви з ними часто зустрічаєтеся, буваєте у них, а вони у вас. Всі решта — незнайомі!

І хоча люди не кують собі голоси в коваля, проте імітувати їх дехто вміє дуже майстерно. А тому, коли вас просять відчинити двері татовим чи маминим голосом, то ви спочатку запитайте, де ключ подівся і звідки повертаються батьки, а ще хай вони вас назвуть лагідним ім’ям, Що ним називають лише батьки. А ще бувають такі випадки, коли дітям вдома не сидиться, і вони без дозволу батьків покидають помешкання, щоб побігати на вулиці, а двері забувають зачинити. Надворі забувають про все на світі, а тим часом хтось спостерігає за ними і робить свої «чорні» справи.

Пам’ятайте! Будьте пильними, щоб уникнути лиха. Добре зачиняйте двері квартири і завжди перевіряйте, як закрили. Незнайомим людям не відчиняйте дверей.

Хоч ви зовсім ще малята.
Проте пам’ятайте:
Діти ви, не козенята,
Правила вивчайте!
Якщо ви самі удома.
То запам’ятайте:
І людину незнайому
В дім свій не впускайте,
Бо дитя не може знати,
В кого що на думці.
Незнайомець може мати
Навіть зброю в сумці.
Може речі всі забрати
І дитину вбити.
Тож не треба відчиняти,
Краще потерпіти.
Доки тато, доки мама
Не прийдуть до хати,
Вам людину незнайому
Не треба впускати.
Двері добре зачиняйте
Кожен раз, постійно.
Правила запам’ятайте
І живіть спокійно!

ОБЕЖЕДЕЙКО пропонує погратися.

Гра-перевірка

Стук у двері.

Учень: Хто там?

Голос: Це я, дядько Петро! Відчини, я прийшов перевірити показники електролічильника.

Учень: Я не відчиню, бо мама не дозволяє.

Голос: А чого ти боїшся, я тебе не з’їм. А маму твою добре знаю і вона мене знає, відчиняй швидше, бо роботи багато.

Учень: Пробачте, але прийдіть тоді, коли буде мама, а я не відчиню.

Голос: Ну, давай, не теревень, бо я на роботі і гратися мені з тобою ніколи, відчиняй швидше!

Учень: Ні, вибачте, я не відчиню, а краще зателефоную до мами (тата) на роботу.

ОБЕЖЕДЕЙКО. А як ви вчините в такому випадку? (Відповіді дітей.) Що будете робити? Пограймося в таку гру ще!

У твою квартиру постукали і просять відчинити, тому що прийшов водопровідник, щоб перевірити крани, бо заливає квартиру знизу. Твої дії:

  • Відчиню.
  • Зателефоную до сусідів, щоб перевірили, хто прийшов, і з’ясували причину візиту.
  • Зателефоную в аварійну службу. Номери аварійних служб написані над телефоном.
  • Без батьків не відчиню нікому.
  • Зателефоную до батьків на роботу.

ОБЕЖЕДЕЙКО. Гадаю, вам цікаво знати, яке у кого житло? Розгляньте малюнки і поміркуйте, хто де живе.

Малюнки людського житла: яранга, чум, юрта, іглу, вігвам, човен-джонка, будиночки на воді на бамбукових сваях, сучасні будинки.

ОБЕЖЕДЕЙКО. Що ви запам’ятали? Давайте перевіримо.

  • Хто такий знайомий і хто — незнайомець?
  • Чому незнайомця не можна впускати в дім, коли ви вдома самі?
  • Чому нікому не можна відчиняти двері, коли відсутні дорослі?
  • Як поводитися і до кого треба звернутись у разі настирливої вимоги відчинити двері?
  • До яких служб безпеки треба звернутися?
  • Чому козенята все-таки відчинили двері Вовкові?
  • Які ще казки ви знаєте, де висвітлена подібна тема?

Прочитайте такі казочки («Зайчикова хатка», «Котик та Півник», «Казка про трьох поросят».)

Відгуки

Коментарі Cackle