Надія Красоткіна

Народні традиції — що це?

Бесіда про українські традиції

Мета. розкрити значення слова «традиція»; розширити знання учнів про українські народні традиції; формувати шанобливе ставлення до родинних, шкільних, народних традицій; виховувати любов до рідного краю.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про народні традиції.

Тлумачний словник пояснює слово «традиція» як досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління. Це неписаний закон, якого дотримуються з давніх часів і який став загальною нормою у житті суспільства.

Поміркуйте, які ви знаєте традиції нашого народу, своєї сім’ї, родини, своєї школи... (Відповіді учнів.) У нашій школі, наприклад, традиційно проводиться Свято першого дзвоника, на якому зустрічають маленьких першокласників і вітають їх у школі. Також традиційно відбувається Свято останнього дзвоника, на якому розказують про успіхи учнів і прощаються з випускниками школи, кажуть їм напутні слова, зичать доброї дороги в житті. І ще багато може бути традицій у кожній школі — це і спартакіади, і предметні олімпіади, і вечори зустрічі з випускниками, і різні фестивалі тощо. Словом, у кожній школі є свої традиції, які склалися в процесі роботи від самого її заснування і до яких завчасно готуються всі учні. Це дуже добре, адже кожна така традиція організовує учнівський колектив, згуртовує його, зміцнює, здружує і передається як естафета наступним поколінням учнів. Це і є шкільна традиція.

А бувають ще свої традиції і в класі, адже діти проводять у школі багато часу і все їхнє дитинство та юність проходять у класному колективі школи. Тому за цей час і складаються певні традиції. І бажано, щоб це були хороші традиції, де панує доброта і взаємоповага, співчуття і щирість, де всіх єднає дружба і взаємодопомога, де діє правило: «Один за всіх і всі за одного».

Учень

Живе традиція у класі —
Йде боротьба із лінню в нас!
Питання, що стоїть на часі,
Важке, та в нас хороший клас.
Усі долаєм перепони,
Бо з лінню боремося ми.
То ж діють в нас такі закони,
Щоб стать хорошими людьми.

Учениця

І що ж ви робите, питаю,
Щоб лінь у класі не жила?
Б’єте її, ну я не знаю...
Якщо вона усе ж прийшла?

Учень

Чудна! Тож ліні так не видно,
Вона невидимо пливе.
Та нам завжди буває стидно,
Якщо вона між нас живе.
Тому вчимося ми у школі,
Часу не тратимо дарма.
Гартуємо всі силу волі —
Тому і ліні в нас нема!

Учениця

Вам, часом, нудно не буває,
Коли стоять погожі дні?
Як все цвіте, усе співає?

Учень

Сказати чесно? Зовсім ні!
Важливо організувати
Навчання й відпочинку час.
І будеш все тоді встигати,
І в тебе буде все гаразд!

Учитель. Діти, подумайте, чи є традиції в нашому класі і які вони? Яку б традицію ви ввели у свій класний колектив? І що для цього потрібно? (Відповіді учнів.) Традиції класу не такі довговічні, як традиції школи, бо в класі учні живуть і навчаються 11 років, а школа може працювати і сотні років. А от народні традиції, які живуть у суспільстві, можуть налічувати і тисячі років. Вони склалися історично і випробувані часом, перевірені всім життям людей.

В основі народної традиції лежить досвід багатьох поколінь, все те найкраще, що люди несуть через життя з минулого в майбутнє.

Наші традиції прийшли з глибокої давнини, бо український народ дуже древній, багато тисяч років живе на цій землі, тому й традиції наші такі глибокі і давні. Але кожне покоління додавало до них щось своє, сучасне, передове, неповторне. Адже час не стоїть на місці, розвиваються суспільство і наука, люди отримують більше знань, більше різної інформації. Тому до тих традицій, які вже склалися, додаються нові промінці знань, пояснення. Сьогодні те, що люди колись відчували інтуїтивно, здобували методом випробувань і помилок, те, що до них приходило з досвідом, наука пояснює та підтверджує.

Чому ж сьогодні так важливо знати народні традиції? (Відповіді учнів.) Правильно. Ми — українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю, ми — їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб продовжувалася наша історія, щоб впевнено йти в майбутнє, ми не маємо права втратити зв’язок поколінь, а мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати добре своє коріння, мати під ногами міцну основу. Бо без минулого нема майбутнього. То які народні традиції ви знаєте, діти? (Відповіді учнів.) Почнемо з найвідоміших. Це поважне і трепетне ставлення українського народу до вогню, води і хліба. Народне прислів’я говорить: «Хліб — батько, а вода — мати». Тому й навчали малих дітей, що хліб святий і його не можна кидати на підлогу, гратися хлібом не можна, бо хліб — це життя.

Їж, сину, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину мій, до столу,
То пам’ятай, що хліб — це значить жить.

Олександр Будаш

І до води вчили ставитися з великою повагою та шаною: «Не плюй у криницю, бо схочеш водиці напиться». А ще казали, що кожне джерело, що вибивається з-під землі, — це дар божий і його треба берегти й охороняти, щоб продовжувалося життя на землі. Від дорослих передавалося трепетне ставлення і до вогню, бо вогонь — добрий друг, який може стати злим ворогом, якщо його не поважати, а тому не раз навчали дитину: «Не плюй на вогонь, бо вавки на губах будуть» або «Не грайся з вогнем, бо вночі мокрим в постелі будеш».

Бережне ставлення нашого народу до хліба виявляється і в тому, що дорогих гостей народ зустрічає хлібом-сіллю на вишитому рушникові, цим найдорожчим даром матері-землі, який дає життя. Бо доброму гостеві нічого не шкода, а народ наш завжди був гостинний і добрий, щедрий і щирий у своїх почуттях.

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.
Хай буде в світі більше в нас братів.
Хай в кожній хаті пахне короваєм,
Щоб люд ніколи хліба не просив!

Олександр Будаш

Свою Вітчизну українці називають ненькою-Україною, бо Батьківщина для кожного рідна, дорога, як мати. Традицій в українців велика кількість. Це і вишивання рушників, сорочок, жіночих і чоловічих, та дарування цього скарбу найдорожчим людям: синам і донькам, своїм коханим нареченим. Це весілля і хрестини, це відзначення різних свят: Різдва, Водохреща, пробудження природи, Івана Купала, Маковія і багато інших, в яких тісно переплелися між собою християнська і язичницька віра народу, його погляди на цей казковий світ та гармонію природи рідного краю і велика любов до життя, до цього чарівного і незбагненного світу. І традиційно кожне свято супроводжувалось красивими піснями, таночками та народними іграми, без яких життя здавалося б зовсім безбарвним, пісним і холодним. Тому-то в українців так багато пісень, на всі випадки життя, бо пісня — це також наша традиція.

Учень

Традиції народу — це велике диво,
Яке струмить з глибин у майбуття.
Їх знаючи, народ іде щасливо
І впевнено у непросте життя.
В традиціях живе душа народу,
Великий зміст закладений у них.
Народ наш любить й береже природу
Та рідну пісню і веселий сміх.

Учениця

І щире слово, й жарти іскрометні,
Легенду й казку, що в душі пливе.
І пам’ятає подвиги безсмертні,
А добра слава у віках живе.
Традицій у народу є багато,
Бо довго ми живемо на землі.
І нам їх треба добре пам’ятати,
Запам’ятати, поки ми малі.

Учень

Й нести з глибин віків у день прийдешній,
Бо без минулого немає майбуття.
Щоб в правді й вірі, в доброті сердечній
Творити нам історію життя.
Щоб й далі рідну землю нам любити,
Поля і гори та вишневий цвіт.
У волі й славі на землі цій жити
І українцями іти у світ.

Учитель. Традицій є так багато, що й не перелічити. Вони не тільки є у державі, а й у кожній родині. Згадайте, які традиції живуть у вашій сім’ї. (Відповіді учнів.) Так, і зустріч Нового року, і святкування Різдва та Великодня, на ці свята і їжа традиційна готується. Традиційне і прикрашання оселі на свята, наприклад на Новий рік — ялинка, на Зелені свята — лепеха та різне пахуче зіллячко. Традиції існують у спілкуванні людей, наприклад при зустрічі — вітатися за руку, як заходиш у приміщення — чоловікам скидати капелюха... І багато інших традицій можна пригадати. Це і буде вашим завданням: розпитати своїх бабусю, дідуся, маму чи тата про цікаву традицію і записати розповідь про неї. Потім кожен прочитає свою розповідь. Таким чином ми поповнимо свої знання, розширимо світогляд, бо знатимемо більше цікавого про наш український побут, про традиції нашого народу. Знання традицій збагачує людину, наближає її до пізнання історії рідного краю, до свого народу, робить її мудрішою, а душу — світлою.

Відгуки

Коментарі Cackle