Надія Красоткіна

Сірничок малий, а біда велика

Бесіда про правила протипожежної безпеки

Мета: розвивати в дітей розуміння того, що гра з сірниками призводить до біди. Виховувати правила поведінки з вогнем у побуті і відповідальність за свої вчинки.

Обладнання: плакати, малюнки.

Учень

Вогонь дає тепло та світло
І затишок приносить в дім.
І навіть серденько розквітло,
Якщо вночі ти поруч з ним.

Учениця

Тобі не страшно — друг у домі,
І всюди музика бринить.
Історії ще не відомі
Почути можеш кожну мить.

Учень

Лиш телевізор слід ввімкнути —
Побачиш і почуєш все.
Але уважним треба бути,
Тоді вогонь добро несе.

Учениця

Коли немає вдома мами
І ти лишився сам один,
Не грайсь ніколи сірниками,
Бо ти слухняний в мами син.

Учень

Ліхтарик краще засвітити,
Як стало в хаті темно вмить.
Не треба свічечку світити,
Від неї може все згоріть.

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про вогонь, який для кожного з нас може бути і другом, і ворогом. Частіше він є добрим і турботливим другом, який дарує людям тепло і світло.

Вогонь «прийшов» до людей ще у сиву давнину, коли вони жили в печерах. Поступово люди навчилися ним користуватися і зрозуміли, що вогонь може стати добрим помічником і захисником.

Страшну силу вогню люди відчували завжди і тому боялися його. Однак вони відчували і його добру волю. Тому поступово навчилися приборкувати вогонь і керувати ним. Але як його викликати? Це було одвічною таїною для первісної людини, великою загадкою. Вогонь приходив на землю від блискавки і лише тоді, коли небо сердилося. У ті години було дуже страшно, все довкола освічувалося різким блакитним вогнем. А коли по ночах було холодно, то дуже хотілося, щоб вогонь прийшов у темну печеру. Але як це зробити? Тоді люди придумали ось що... Коли від блискавки спалахувало дерево, то після грози воно ще диміло і в ньому залишався жар. Одного разу людина взяла цей жар і занесла в печеру, де купкою лежало сухе листя і гілля. Жар дуже пік їй руки, і вона кинула його на купку, яка вмить спалахнула. Стало страшно, але так цікаво, що людина не вибігла, а зачекала, що з того буде. Вогонь освітив темну печеру, наповнив її теплом. І людина зрозуміла, що їй треба для тепла і світла. Відтоді, коли чоловіки йшли на полювання, жінки і діти збирали сухі гілочки та листя і складали їх у центрі печери. Вони по черзі слідкували за тим, щоб вогонь не погас. Життя людини зовсім змінилося. їй було не так страшно у своєму житлі, адже коли горів вогонь, то хижі звірі не могли зайти, бо вони боялися вогню, а людина цей страх перемогла і зрозуміла, що вона сильна і розумна.

Минуло чимало часу, коли люди зрозуміли, що вони й самі можуть добути вогонь. А трапилося це так. Одного разу людина взяла тверду паличку і почала нею наполегливо крутити об суху деревину, щоб зробити дірочку. І раптом пішов дим! Вона аж злякалася з того дива і кинула деревину в сухий мох. Мох задимів і звідти вирвався маленький язичок полум’я. Як же здивувалася людина! Вона зрозуміла, що зробила відкриття — викликала вогонь. Тепер вогонь можна було викликати тоді, коли це було потрібно!

Трішки згодом людина змайструвала з каменю свого першого ножа, їй треба було, щоб ніж був гострий, а тому вона терла камінь об камінь до того часу, аж поки той не нагрівся так, що вона не могла його втримати. Людина кинула своє знаряддя на сухе листя, і воно задиміло. Малесеньке полум’я лизнуло сухий листочок і трісочку, що лежали поруч. Людина здивувалася, але зрозуміла, що від сильного тертя каменя об камінь теж виникає вогонь. Тепер людина стала ще розумнішою, бо знала вже декілька способів, як викликати вогонь самій. Це вже був прогрес. Але все це було надто важко. Тому людина завжди думала над питанням, як легше викликати вогонь. Вона придивлялася, прислухалася, придумувала, пробувала і з часом приходив успіх.

На вогонь можна дивитися безкінечно, бо він приваблює і зачаровує, наводить людину на роздуми. Але що ж таке вогонь? (Відповіді дітей.) Що це за диво, в якому є ласка і доброта, тепло і світло? Та коли він виходить із-під контролю, то стає страшенним ворогом, злим і безпощадним. Коли вогонь буває людині другом? (Відповіді дітей.) А коли він буває ворогом? (Відповіді дітей.) Не раз людина сиділа біля вогнища і спостерігала, як тріщала гілка, яку кинули у вогнище, як вона шипіла — це з деревини вогонь випаровував воду. Потім дерево чорніло і загорялося, але виділялося при цьому багато диму, а коли вже добре розгориться, то згодом дим майже зовсім пропадає. Цікаво, чи не так? Хто спостерігав за вогнем? (Відповіді дітей.) Від жари деревина зовсім руйнується і з неї виділяються органічні речовини, що складаються з вуглецю і водню. При високій температурі вони з’єднуються з киснем, який є у повітрі, і відбувається процес окиснення. В результаті виділяється вуглекислий газ, вода і дуже багато тепла. Тобто, відбувається процес горіння, а горіння — це хімічна реакція, в якій одна з речовин настільки нагрівається, що з’єднується з киснем і при цьому виділяється енергія у вигляді тепла, а іноді і світла. Однак органічні речовини спочатку окислюються частково і тому утворюють багато дрібних частинок сажі. Коли від тепла вони розжарюються, то починають світитися і так утворюється полум’я, а, коли охолоджуються, то з водяною парою утворюють дим. Деревина ж розкладається і обвуглюється, перетворюється у деревне вугілля. А коли розігрівається ще сильніше, то вугілля з’єднується з киснем і згорає. Жар посилюється, частинки сажі згоряють до кінця, і дим пропадає. Так від вогню народжується новий вогонь.

Щоб одержати багато тепла, яке потрібне людині; щоб у холодну пору обігріти своє помешкання; щоб виплавити сталь із залізної руди; щоб одержати пластмасу, папір та інші необхідні для людини речі, потрібно гори кам’яного вугілля, цілі моря нафти, величезна кількість газу і деревини. Все це потрібно не лише для того, щоб зігріти нас і освітити вулиці та будинки, а й завести тисячі автомобілів, літаків, ракет. Отже, сила вогню приводить у рух автомобілі, літаки, ракети; вона освітлює наші домівки, перетворюючи теплову енергію на електричну, вона рухає прогрес. А джерело енергії — це горіння (хімічна реакція взаємодії з киснем). От як цікаво! Тільки людина дійшла до цього не відразу, знадобилося багато тисяч років, щоб вона зуміла пояснити процес горіння. А ми з вами живемо в дуже цікавий час, коли людство вже багато знає. А тому дітям треба добре вчитися, щоб засвоїти знання, одержані людством, і рухатися вперед. Перед вами, діти, дуже багато непізнаного, невідкритого. І вам ще належить зробити великі відкриття, спираючись на одержані сьогодні знання.

Минуло чимало часу до того, як людина зробила свій перший сірник, який так легко викликає вогонь. Тепер це може зробити і маленька дитина. Але перші сірники не були схожі на сучасні, і їх не так легко можна було запалити. Перед вами маленький сірничок — тонка дерев’яна паличка з голівкою з легкозаймистої речовини, що загоряється від тертя. До складу голівки сірника входить сірка — хімічний елемент блідо-жовтого кольору, легкозаймиста речовина, яка використовується у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Від цього слова і походить назва сірник. Сірка — сірник. От лише сірничок довго не горить. А коли вогонь доходить до кінчика, то сильно пече пальчики. Від огарку сірника може статися страшна біда. Тоді вогонь перестає бути вірним другом, а стає злим ворогом. Він нестримно знищує все на своєму шляху, заповнює простір їдким димом, що виїдає очі, заповнює легені, і людина не в змозі дихати. Вона втрачає через декілька хвилин свідомість і гине швидше не від опіків, а від їдкого диму. Кожна дитина, побачивши, що горить килимок чи штора, не вміє зарадити полум’ю, лякається, панікує. З цим переляком вона не може впоратися і ховається в найтемніший куток, бо думає, що вогонь погасне сам. Лізе під ліжко, ховається в шафу, в комору і там задихається від диму. А вогонь ніколи не гасне сам. Його треба гасити вогнегасником, водою, накривати мокрим простирадлом... А коли вже він набрав силу, то з ним можуть впоратися лише пожежники. Тому в таких випадках треба терміново телефонувати за номером 101!

Зважаючи на це, треба добре запам’ятати одне правило: ніколи не гратися сірниками! Сірники — це не іграшка. Гра з ними може призвести до страшної трагедії.

Учень

А сонечко так гарно сяє,
Так мило жити на Землі!
Як літній дощик накрапає,
Теж раді діточки малі.
Бо це життя! Воно чарівне!
В нім казка й мрія голуба.
Життя чудове, світле, дивне,
У нім є радість і журба.

Учениця

Воно нам раз лише дається,
Тому життя своє люби!
Не все ти вмієш, що здається.
Чого не можна — не роби.
За правилами треба жити —
Бо ми живемо між людьми.
Все треба правильно робити,
Щоб бути гарними дітьми.

Учитель. Нині для того щоб викликати вогонь, є чимало різних пристосувань. Це сірники, газові запальнички, збільшувальне скло, петарди і хлопавки, електричні запальнички для газу і т. д.

Учитель вивішує плакат, малюнки, на яких зображені пожежі, і ті прилади, що ними вони викликані.

Пожежа — це велике лихо. Вогонь забирає і звірів, і дорослих людей, і малих дітей і, звичайно, речі. А причини пожежі можуть бути різні.

Запам’ятай!

  • Не грайся сірниками.
  • Не розпалюй вогнищ.
  • Не носи запалені палки.
  • Не пускай підпалених паперових літачків.
  • Нічого не підпалюй.
  • Не запалюй збільшувальними скельцями папір, ганчір’я, суху траву.
  • Не засвічуй свічку самостійно, без дорослих.
  • Не бався запальничкою.
  • Не забудь номер служби безпеки — 101.

Питання для повторення

Діти записують відповіді на дошці.

Що треба зробити?

  • Якщо щойно щось почало горіти?
  • Якщо ти не зміг загасити вогонь і пожежа набирає силу?
  • Якщо вогонь вже поширився на велику частину площі?

Знай! Ніколи не ховайся під ліжко, у ванну кімнату, в туалет, у комірку — там тебе найшвидше дістане небезпечний дим! Від вогню і диму втікай на подвір’я.

Загадка

Джин спинився на хвилинку —
Язиком злизав будинки. (Вогонь)

Учитель. Поміркуйте, як намалювати «заборонні» знаки протипожежної безпеки. Що на них має бути зображено? (Відповіді дітей і обґрунтування своєї думки.)

Учитель роздає дітям паперові кружечки, на яких вони малюватимуть «заборонні» знаки протипожежної безпеки.

Відгуки

Social comments Cackle