Слово — не горобець, випустиш — не спіймаєш
Бесіда про мову
Мета: вчити дітей стежити за своєю мовою, вдосконалювати її, збагачувати словниковий запас і вміло користуватися словом. Розвивати інтерес до вивчення мови і правил спілкування між однолітками і дорослими. Виховувати повагу до себе і до тих, з ким спілкуєшся.
Учитель. Кажуть люди, що дурний язик голові не приятель. Що ж виходить, що голова не думає, що язик меле? Таке буває? (Відповіді дітей.) Як ви гадаєте, що меле язик у таких випадках? (Відповіді дітей.) Бачите, народ підмітив і такі прикрі випадки у житті людей, коли дитина язиком щось ляпнула, не подумавши, і образила свого друга або й дорослу людину, або сказала щось неприпустиме і тепер «пече раків». А цього могло б і не бути, якби дитина перед тим, як щось сказати, добре подумала над своїми словами. Недарма ж у народі кажуть: «Сім раз відмір, а раз одріж». Це насамперед відноситься до людського спілкування. Бо слово для кожного з нас має величезне значення. Недаремно і в Біблії сказано, що першим було слово, а вже потім — все інше. Тому й запевняє наш народ, що слово старше, як гроші. Чимало є прислів’їв і приказок про важливість слова для людини. Тому зі словами треба поводитися обережно, зважати на те, яке слово можна вживати у даному випадку, а яке — ні, що можна сказати, а про що краще помовчати, бо «слово — не горобець, випустиш — не спіймаєш». Горобця важко спіймати, але все ж таки можна. А от сказане слово не спіймаєш, воно вилетіло з твоїх вуст і подалося у світ, його почули люди. Слово має надзвичайно велику силу і владу. Воно може нести важливу інформацію, а може образити і скривдити людину. Тому зі словами треба бути обережним. А що для цього треба, щоб слово приносило радість? (Відповіді дітей.) Так, насамперед треба добре володіти своєю рідною мовою, знати її досконало, мати багатий словниковий запас, уміти гарно і правильно висловлюватися і вживати у мові слова доречно і правильно. А ще треба знати, що сказати одноліткам, а що дорослим людям, як правильно звертатися до людей, які слова ввічливості щоразу треба вживати при спілкуванні, як вітатися і прощатися, як повідомляти про щось цікаве, а що говорити в інших випадках. Всього цього відразу ніхто не може знати, тому треба вчитися говорити правильно, запам’ятовувати нові слова, пробувати самому гарно висловлюватися. Почнемо з того, що треба досконало володіти рідною мовою, бо це наш скарб. Іван Огієнко, вчений-мовознавець, писав: «...хочеш добра своїй нації — не нехтуй рідною мовою, вчися її пильно».
Учень.
Мова — це серце народу!
Серце народу — це мова, це слово,
Нації гордість, культура, престиж.
Той, хто цурається рідної мови,
Ранить народ в саме серце, як ніж.
Мова загине — народ оніміє,
Світ відверне від такої юрби.
Поки є мова, в людей є надія.
Є пісня радості й пісня журби.
Мова чудова і літературна
Без говіркових, спотворених слів.
Свідчить про те, що людина культурна,
Мова у неї, як пташечки спів.
Мова у неї приємна, чудова,
Є в ній традиції всіх поколінь.
Як у віночку, йде слово до слова,
В мові чарівного сонця теплінь.
Мова — це людства досягнення дивне.
Мова — це нація, спільність і час.
Мова ж моя українська чарівна
Є найдорожча для кожного з нас.
Учитель. Кожний з нас розуміє, що мову треба вчити, щоб нею добре володіти і спілкуватися. Але це ще не все. Є чимало правил спілкування між однолітками і дітей з дорослими. Це вже культура спілкування, до якої входять не лише слова, мова, а й жести, погляд, висота звуку, сила голосу та ін. Спробуймо дібрати слова, що їх ми можемо сказати людині, щоб окрилити її або образити, підняти або знищити, бо слово має надзвичайну силу. У народі кажуть: «Від теплого слова і лід розмерзається». Як ви гадаєте, що то за слово? (Відповіді дітей.) Справді, слова бувають теплі, щирі, лагідні і добрі, які можуть втішити і зігріти людину, надати їй сили, звеличити, розрадити і заспокоїти. І якщо вам гірко і боляче, ви повні відчаю і зневіри, варто комусь підійти і сказати щиро і від душі слова втіхи, і вам стане легше, ви повірите в себе, заспокоїтесь, і світ стане лагідним і привітним. Як це важливо! «Добре слово ліпше, як готові гроші» — каже народна мудрість. Інколи і гроші не можуть зарадити біді, а от щире, добре і привітне слово — може! Добрі слова треба говорити від усієї душі, щиро, палко, щоб людина повірила у них. Вони несуть у собі любов, радість, спокій, щастя. То чому ж їх не сказати в потрібний момент людині?
Учениця.
Говоріть про людину добрі слова,
Щирість, ласку даруйте у слові.
Бо у доброму слові є сила жива,
І у ньому є море любові.
Добре слово людині надію дає,
Заспокоїть, утішить, врятує.
В ньому сила велика, чарівність в нім є,
І людина те серденьком чує.
Учитель. Ви згідні з таким твердженням? Скажіть, чи комусь із вас довелося на собі відчути силу доброго слова? (Відповіді дітей.) Звичайно, силу і чарівність добрих слів ви відчуваєте щодня, бо живете серед людей. Чи часто ви користуєтеся добрими словами, щоб сказати їх людям? (Відповіді дітей.) Хто говорить їх іншим, той і сам стає добрішим.
Але є ще й інші слова, що ними людину можна принизити чи завдати їй болю. Сила таких слів є руйнівною і страшною. Тому їх говорити людині не можна, бо «слово — не стріла, а глибше ранить» — каже народна мудрість. «Вода все сполоще, а злого слова — ні!», «Удар забувається, а слово пам’ятається» — така сила злого слова. Народна мудрість повчає: «Не говори, що знаєш, а знай, що говориш». Не можна говорити злих слів, тому що зло, заподіяне словом, залишається в душі людини надовго. Спробуйте пригадати, можливо, і з вами колись траплялося, що слова вас глибоко ранили і завдали нестерпного болю? (Відповіді дітей.) Тому ніколи їх не говоріть, щоб іншим не було боляче так, як вам. У народі кажуть: «Не кидай словами, як пес хвостом» або «Довгим язиком тільки полумиски лизати». А якщо не вмієш чи не хочеш сказати доброго слова і щоб не образити нікого злим, краще помовчи: «їж борщ з грибами та тримай язик за зубами».
Учень.
Будь, мій хлопче, молодець
І не кидайся словами.
Слово — це не горобець,
І воно летить за нами.
Й до душі людської йде
І лишається там жити.
Й не дівається ніде,
Буде зло в серцях творити.
Учениця.
Слово — це вам не полова,
А язик не помело.
Вибирай потрібне слово,
Щоб чудово всім було.
Щоб слова були хороші
І любов в собі несли.
Слова старші аніж гроші,
Вони першими були.
Учитель. Сьогодні на уроці ми з’ясували з вами про добрі і злі слова. Спробуйте пригадати, як дехто з однокласників дає дітям прізвиська. Такі слова принижують людську гідність, ображають. Як ви гадаєте, що треба зробити, щоб у класі ніхто не прозивався? (Відповіді дітей.) У нашій мові є чимало чудових слів на всі випадки життя, що поряд з ними запозичені слова-покручі, а тим більше лайливі слова нам зовсім не потрібні. Чому, на вашу думку, люди вживають їх? (Відповіді дітей.) Хіба це свідчить про культуру людини, про її високий розум, про добрі наміри чи доброту душі? Звичайно, ні. Це свідчить про обмежений розум, про те, що людина не знає рідної мови, яка ніколи нічого доброго не зробить для інших, бо в неї жорстоке серце. Людина з добрим серцем ніколи не буде вживати лайливих слів, адже в її словниковому запасі є гарні, щирі і добрі слова. Тому поміркуйте і скажіть, які слова для спілкування з людьми краще використовувати. (Відповіді дітей.) Отже, віднині ви зобов’язуєтеся говорити один одному лише добрі слова, а прізвиська, лайливі слова, слова-покручі викидаємо з нашого вжитку. «Що вимовиш язиком, те не витягнеш і волом» — каже народна мудрість. Тому перш ніж щось сказати, треба добре подумати.
Запишіть у свій активний словничок ті прислів’я, що вам найбільше сподобалися, запам’ятайте їх і завжди доречно вживайте. Вони збагачують нашу мову, роблять її виразною.