Сім смертних гріхів

Усяка людина не без гріха. Хтось скаже, не подумавши; хтось зробить поганий вчинок у пориві злості; хтось подумає погано, але за кожен свій гріх людина завжди несе відповідальність і рано чи пізно буде покарана. «Шила в мішку не втаїш», — каже народна мудрість. І так кожне добре чи погане слово, вчинок повернуться до людини. Тому за собою треба стежити, завжди думати перед тим, як щось сказати чи зробити.

Всі ми живемо в людському суспільстві. А в ньому є свої правила і закони — це те, що можна робити, а чого — ні. Ще є християнська мораль, яка закликає людину чинити добро у цьому світі, бути благородним, терпимим, справедливим, чесним, працелюбним, совісним, людяним, мудрим і вміти знаходити для кожного добре слово. Поки дитина маленька, її потрібно вчити не тільки розмовляти, виконувати певну роботу, а й учити робити добро, жити за законами християнської моралі, по справедливості, дотримуватись законів і правил, за якими живе людське суспільство. Тобто дитина повинна знати, що таке добре, а що погано, що можна робити в тій чи іншій ситуації, а що — ні, щоб вирости гідним громадянином своєї Вітчизни, славним представником свого народу.

Тому кожній дитині слід прагнути до високих норм поведінки і все робити для того, щоб виховати в собі найкращі риси: доброту, справедливість, чесність, працелюбність, любов до ближнього, щирість і щедрість. Все це треба робити зараз, доки у вас формується характер, виробляються певні звички. Як і всі знання закладаються у голівці дитини до 15 років, так і всі риси характеру та правила поведінки теж формуються у дитинстві. «Посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю», — каже народна мудрість.

Кожна людина сама повинна турбуватися про свою поведінку, про свою долю, адже від кожного з нас залежить, яким він піде у світ: добрим чи злим, лінивим чи працелюбним, доброзичливим чи заздрісним, вихованим чи розбещеним, переповненим гордощами чи простим і доступним, мудрим і лагідним до всіх, щедрим чи ненаситним. Кожен із вас повинен задуматися над своєю долею вже сьогодні, бо ж ніхто за вас цього не вирішить. Із тих звичок, які сьогодні закладаються у вашій поведінці, сформується ваш характер, а від нього залежатиме ваша доля і життя. Коли у людини добрий, веселий характер, коли вона серйозна і відповідальна, мудра і добра, то й труднощі, які обов’язково зустрічаються на життєвому шляху кожної людини, їй буде легше долати. І важко буде пройти свій життєвий шлях тому, хто має багато негативного у своїй поведінці, бо погані звички до добра не приводять. Тому з раннього дитинства слід звикати до порядності, все робити правильно, не переймати поганого ні від кого.

Як стверджує Біблія, є сім смертних гріхів, які людині не прощаються — це найтяжчі гріхи: заздрощі, жадібність, розпуста, ненажерливість, гордощі, лінощі, злість.

Чому ж саме за них так тяжко карається людина? Адже християнська мораль закликає до терпимості, прощення, доброти, любові, а тут раптом нема прощення за ці сім гріхів. А це тому, що цих вад людина повинна позбутись самостійно, вона повинна їх викорінити зі свого серця, не допускати до себе. І тільки від неї самої залежить — матиме вона ці вади чи ні. Це випробування для кожного з нас. Жодна людина не повинна мати цих вад, а коли вони з’являються, їх треба позбутись якнайшвидше, рішуче. Треба працювати над собою, щоб бути чистим, вільним від таких гріхів, плекати у своїй душі любов і доброту, справедливість і чесність, людяність і порядність, щирість та щедрість та інші доброчинності.

Людей, які мають такі гріхи, зразу помітно, з них народ сміється, і в усній народній творчості є багато прикладів, як про них відгукуються.

Ось про злих людей кажуть так: «Злості повні кості», «Від погляду молоко кисне», «Якби на кропиву не мороз, вона і взимку б жалила», «Гадюка як не вкусить, то засичить».

А про лінивих є такі прислів’я: «Лінивий у своїй хаті змокне», «Жвавий, як рак на греблі», «До роботи плачучи, а до танців скачучи», «День гуляє, три — слабий, а на п’ятий — вихідний».

А ось про жадібних: «Очі захапущі, руки загребущі», «В чужих руках завжди більший кусок», «Усім по сім, а мені таки вісім», «Скупий, аж синій», «Дав, як кіт наплакав».

І над заздрісними теж люблять посміятись у народі: «Залізо іржа з’їдає, а заздрий від заздрощів погибає», «;Беруть завидки на чужі пожитки», «Заздрий від чужого щастя сохне», «Заздрість — здоров’я їсть».

І з ненажерливих сміються: «Допався, як дурень до мила», «Оце їсть, аж за вухами лящить», «На гарячку слаба, а без пам’яті хліб їсть», «Напав нежить, ніде й шматка хліба у хаті не влежить».

А про тих, хто загордився, люди так кажуть: «Повний колос донизу гнеться, а порожній угору пнеться», «Ходить горде, як індик».

І розпусту люди засуджують: «Ото вибралася, як Дунька з бомбоскладу!», «На голові блистить, а в голові свистить», «Куди вітерець, туди й розумець».

Всі прислів’я пояснюють діти з допомогою вчителя.

Щоб до вас не пристали такі прислів’я, навчіться поводитися так, щоб не було у вас тих семи смертних гріхів. Як каже народна мудрість: «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі — й дрючка не бояться». Але зважте, діти, на те, що всі ви прийшли у світ для добра, тому і творити добро повинні вже змалку. І виховувати себе повинні самі, щоб з вами всім було добре, затишно і приємно, бо з чемною людиною всім добре, а з лихою нікому не хочеться дружити, навіть розмовляти не хочеться. І запам’ятайте ці сім смертних гріхів — вони нікому не прощаються, тому що кожен сам їх повинен позбутись, — це випробовування для всіх нас. І хто їх позбувся, той має світлу душу, чисте сумління. Всім приємна та людина, що має світлу душу, чисте сумління — це справжній друг, це добра і чуйна людина, це мудрий порадник і заступник. Учіться і ви бути такими світлими, добрими і щирими, щедрими на любов і людяність, на тепло і ласку людьми. Таких людей називають мудрими, бо вони знають, як правильно повестися, що сказати, яку дати пораду, щоб були між людьми мир і злагода, довіра і любов.

Завдання додому буде таке: кожному з вас слід дібрати одне — два прислів’я, у яких би говорилось про ці людські вади. Ви можете спитати про це у своїх батьків, бабусь, дідусів, а можете піти в бібліотеку і виписати з книжок. Але обов’язково їх треба вивчити напам’ять і запам’ятати на все життя.

А зараз звернемось до українських народних казок, у яких розповідається про героїв з такими гріхами. Хто назве такі казки? (Діти називають казки і коротко переказують їх зміст. Потім роблять висновки, як же були покарані ці персонажі за свої гріхи).

Так, казка «Колобок» — головний персонаж якої так загордився від того, що був спритний та від усіх звірів успішно втікав, що не помітив загрози, і попався на хитрість Лисички та й пропав.

«Казка про Півника та двох Мишенят», які були дуже лінивими, не хотіли працювати, а все гралися та пританцьовували. А під кінець залишились без вечері і полягали спати голодними.

У казці «Морозко» засуджується не тільки лінива і заздрісна дівчинка, яку провчив Морозко і покарав, а і її заздрісна мати, яка виховала таку нікчемну дочку. За що вони удвох і поплатилися — були осміяні людьми.

І про зажерливого Вовка ви знаєте теж казочку «Вовк і семеро козенят» — Вовк поковтав козенят, а Коза, знаючи ненажерливого Вовка, запропонувала стрибати через вогонь, який горів у ямі. Вовк був неповороткий через те, що з’їв аж шість козенят і рухався незграбно, а стрибати і зовсім не міг, та й упав у яму, живіт йому і лопнув. Так Вовк поплатився за ненажерливість.

Яким зображується у казках Змій? Звичайно, дуже злим і тому завжди програє у битві з людиною. А який у казках Кощій Безсмертний? Правильно, теж злий. Він вам подобається? Ні! Правильно, кому ж подобається зло! Він не викликає симпатії ні в кого. Так і злі люди в житті ніколи не викликають симпатії, їх просто не люблять.

А діти, які нічого не роблять доброго, а тільки те, що їм заманеться, поводяться погано, говорять брутальні слова, б’ються, кривдять інших — у вас викликають симпатію? Ні! Такі діти зовсім не симпатичні. Такими ви ніколи не будьте. Розпуста — це теж страшний смертний гріх.