Твій ранець
Мета: вчити робити порядок у своїх речах, дотримуватися порядку на робочому місці. Розвивати бажання бути організованим і акуратним. Виховувати любов до порядку.
Учитель.
Встали учні рано-вранці —
В школу їх ведуть стежки.
Поскладали гарно в ранці
Ручки, зошити й книжки.
Щоб нічого не зламати,
Не зігнути, не згубить.
І щоб довго не шукати,
А дістати все умить.
Отже, сьогодні йтиметься про те, яким повинен бути ранець учня, що в ньому має знаходитися і в якому порядку зберігатися. Що ви про це думаєте, діти? (Відповіді учнів.)
Так, у ранці повинні знаходитися книжки, зошити, олівці, ручки, лінійка, гумка — це необхідно для занять. І все це повинно бути охайно складене, щоб швидко дістати та підготуватися до уроків. А коли все знаходиться в порядку, то учень знає, де що лежить і може завжди перевірити, чи все необхідне він узяв. А зараз давайте підемо в гості до ось цього ранця і побачимо, що там у ньому! (Бере ранець учня, спеціально підготовлений або зразковий.)
Учитель. Ранцю, ранцю, чи можна до тебе в гості?
Господар ранця. Можна, подивіться, будь ласка. Там усе в повному порядку! (Відкриває ранець, дістає обгорнуті книжки, папку для зошитів, пенал, і все розкриває, щоб усі побачили.) Ось і все, що там є, необхідне для роботи.
В цьому ранці все моє:
Книжечки у ньому є,
В папці зошити лежать,
Щоб листочків не зім’ять.
Ручки й олівці — в пеналі,
Гумка є там і так далі.
І як треба щось дістати,
Не потрібно скрізь шукати,
Бо на місці все лежить
І нікуди не біжить.
Учень.
І в усіх так має бути.
Щоб нічого не забути.
Як поробиш всі уроки.
Поскладай, щоб без мороки
Завтра все приніс до класу
І не гаяв марно часу.
Учениця.
До порядку слід звикати,
Добре це запам'ятай.
Щоб нічого не шукати
Все на місце поскладай!
Учень.
А вечірньої пори
Все зі столу прибери,
Книжечкам, як хочеш знати,
Треба теж відпочивати.
Учениця.
Ранець твій також втомився,
Задрімав і похилився.
Тож на місце все склади,
Спатоньки у ліжко йди.
Учитель. Ой, діти, хто це? Прислухайтесь, хтось тоненьким голосочком плаче. Хто це там за дверима? (Виходить за двері і повертається з потріпаним неохайним ранцем.) Ви бачите, діти, хто плакав, чий це ранець? (Діти не знають.) А може, там ще хтось є? (Знову виходить і повертається зі старшим учнем.)
Старший учень. Ой, як добре, що ви забрали цього ранця, я за ним по всій школі бігав, а він утікав від мене і ховався. Я їсти захотів, а там мій обід.
Учитель. А чого він від тебе втікав?
Старший учень. Ну, як вам сказати... Взагалі він мій, але я вже не хочу з ним ходити до школи, бо вже дорослий, а ранець такий, як для малих дітей, він мені і не потрібний, там все одно нічого не можна знайти: ні олівця, ні ручки, ні зошитів потрібних, ні книжки. Навіщо той ранець, ручку можна і в кишені носити?
Учитель. А давай-но подивимося, що в ньому є, чим він тобі не догодив. (Висипає все з ранця на стіл, а там зім’яті зошити, поламані ручки, потріпані старі книжки, цвяхи, молоток, скручений дріт, різні деталі, гайки, ганчір’я, тенісний м’яч, загорнутий у папір обід, поламана ракетка і т. д.) І ти хочеш, щоб ранець не ображався на тебе? Ти лише поглянь, чого тут нема? А от того, що потрібно учневі, нема. Зошити зігнуті і без обкладинок, та ще й не підписані. Книжки не обгорнуті і розірвані. Ручки поламані, а олівця жодного нема, лінійка також поламана. А кругом крихти, пісок, бруд... Який сором... та й на себе поглянь, ти на учня не схожий: без форми, брудний, не вмитий... Як ти вчишся? І в якому ти класі?
Старший учень. Я... я в п’ятому класі, я не з вашої школи, віддайте мені ранця, я піду...
Учитель. Е, ні. Ти спочатку подивись, які ранці у наших дітей і який там порядок, а тоді підеш і приведеш в порядок свого ранця і себе, а тоді вже побачимо, може, він і сам до тебе захоче повернутися. Діти, відкрийте свої ранці і покажіть, який у вас там порядок. (Діти відкривають ранці, а учень іде і заглядає в кожен.)
Учитель. Ось ти побачив, як звикають до порядку маленькі школярі, які вони ростуть охайні та організовані. Тепер твоя черга показати себе. Іди і приведи ранець в порядок, а тоді повернешся і покажеш нам. (Учень збирає все зі столу і виходить з класу.)
Учитель. Діти, вам сподобалося те, що ви побачили?
Діти. Ні! Ні!
Учитель. Хто хоче висловити свою думку щодо цього? (Діти висловлюють свої думки.)
Учень.
У портфелі стільки бруду,
Горе, лишенько моє!
Так вести себе не буду.
В мене скрізь порядок є.
Учениця.
Там і гайки, і дротина,
Молоток, пісок, обід.
Хіба учень цей хлопчина?
Це не учень — просто стид!
Учень.
В мене в ранцеві чистенько.
Крихіток у нім нема.
Все в порядку, скрізь гарненько,
Тож хвилююсь я дарма.
Учениця.
Треба змалку вже звикати
До порядку геть в усім.
Митись, чистити, складати,
Щоб було приємно всім.
Учениця.
От, якби була я ранцем,
Я б сердитою була.
І не зналася б з поганцем,
Не простила б йому зла.
Стук у двері. Заходить той самий хлопчик, але чистенький, у формі, з чистим ранцем, а в ньому зошити в папці, шкільне приладдя в пеналі, нові книжки обгорнуті, підписані — все в порядку.
Учитель. Це ти? Той самий хлопчик, від якого ранець утікав?
Старший учень. Так. Це я. Але я вже не той, що був. Мені стало дуже соромно, що маленькі школярі такі охайні, старанні, чистенькі, а я такий великий і в мене все було навпаки. Тому я вирішив змінитись і звикати до порядку, до чистоти. Тепер я буду ходити до школи з цим ранцем, а в ньому в мене буде повний порядок, все на місці, так як і належить справжньому учневі. (Показує.) Нічого зайвого у ранці нема, тому що сторонні предмети в школу носити заборонено. Вони відволікають від навчання. А тепер мій ранець дуже міцно сидить у моїй руці, я думаю, що ми з ним помирились і подружились, я в нього пробачення попросив, помив його, вичистив. А ви, діти, як гадаєте? Пробачив мене мій ранець?
Діти. Так! Пробачив!
Старший учень
Що ж, нема де правди діти,
Був я лежень і лайдак.
Ви такі не будьте, діти,
Не поводьтеся ви так.
А дотримуйтесь порядку
І живіть в ясній красі.
Спорт любіть, робіть зарядку
І охайні будьте всі.
Я також часу не згаю,
Хоч колись його губив.
Я тепер порядок знаю,
Все я добре зрозумів.
Щиро вдячний за науку,
В час, коли попав в біду,
Ранець свій беру я в руку
І навчатися іду.
До побачення, бувайте!
Не марнуйте, діти, час.
Слів моїх не забувайте.
Буде добре все у вас!
Прощається, бере ранець і виходить з класу.
Учитель. А тепер сподобався вам цей хлопчик? Чому? Який висновок ви зробили з сьогоднішнього уроку? Яким треба бути, щоб все вам вдавалося, щоб не гаяти даремно часу, щоб про вас гарно відгукувалися люди? А якими ви самі собі подобаєтеся? (Відповіді дітей.)
Учитель. Все починається в житті з малого. Організована і дисциплінована людина виростає з охайного і дисциплінованого школяра, який змалку навчається дотримуватися порядку в усьому: в своєму ранці, на робочому місці в класі, в своєму одязі, в школі і вдома. Тож ростіть охайними і дотримуйтеся порядку в усьому.