Що таке егоїзм?
Бесіда про егоїзм

Мета: дати дітям поняття про негативну рису характеру — егоїзм, довести її нікчемність; дати приклади позитивної поведінки, викликати бажання піклуватися про інших; виховувати любов до людей, бажання бути вихованим, добрим, сердечним.

Матеріали: малюнки, казка.

Учитель. Сьогодні ми поведемо мову про егоїзм. Що таке егоїзм, як ви розумієте це слово? (Відповіді учнів.) 1. Егоїзм — це тенденція поводитися лише (або значною мірою) відповідно до особистих інтересів. 2. Негативна риса характеру, що полягає у себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля власної вигоди, особистих інтересів. А егоїст — це той, хто себе любить більше, ніж інших. Отже, сьогодні ми з вами розберемося, що ж це за така риса характеру, яка робить людину байдужою, а іноді й жорстокою, черствою. Скажіть, діти, які люди вам подобаються: ті, що вміють ділитися з іншими, чи ті, що цього робити не хочуть? (Відповіді учнів.) Ті, хто допомагають іншим, чи ті, що обійдуть чужу біду стороною? (Відповіді учнів.) Ті, хто порадять, скажуть добре слово, чи ті, що байдуже пройдуть повз людину? (Відповіді учнів.) Ті, що люблять людей, добре до них ставляться, чи ті, хто любить лише себе, а інших не поважають? (Відповіді учнів.)

Звичайно, діти, всі ми хочемо, щоб нас любили, поважали, ставились до нас добре, ділились з нами, допомагали в скрутну хвилину, виручали з біди... І таких людей, які вміють це робити, є багато навколо нас. Це — люди добрі, уважні, щедрі, люблячі. Але трапляються й такі, що їх називають егоїстами. У чому ж проявляється егоїзм, як ви гадаєте? (Відповіді учнів.) Ви правильно міркуєте, а тепер розберемо кілька прикладів із життя учнівського колективу.

От діти вийшли навесні садити дерева. Всі стараються: хто ямки копає, хто водичку носить, хто деревця закопує, а одна дівчинка стоїть собі і спостерігає. Вона нічого не робить, бо, бачте, не хоче руки замастити. Вона не хоче нагнутися-потрудитися, бо її вдома цього не змушують робити, то чому вона має це робити в школі? «Це ж не для мене! Чому я повинна даремно працювати, садити в школі дерева, хай це працівники школи роблять, їм за це гроші платять!» — пояснює дівчина. А виростуть деревця, зазеленіють, зашумлять, загомонять молодими листочками, і всім буде приємно, а тим, хто посадив ці деревця, — ще приємніше, адже вони не тільки для себе, а й для інших зробили добру справу. Вони старалися для загальних інтересів, просто так, від щедрості своєї душі, тому що у них добре серце і хочеться їм зробити хорошу справу для людей. Діти, а тепер подумайте, чи немає серед вас таких, як ця дівчинка. Прислухайтесь до себе, чи не виникало у вас таких же сумнівів, як у дівчинки щодо суспільно-корисної роботи? Якщо ні, то у вас в душі немає егоїзму, а якщо виникали, то попрацюйте над собою, щоб їх ніколи і не було. Адже якщо всі так будуть думати, як дівчинка, що це не їхня робота, а чиясь, то наша земля перетвориться на пустку, на якій все загине. Не можна бути байдужим до природи, адже кожен з нас — це частинка живої природи, і без неї ми не зможемо прожити, бо вона щедро віддає нам свої дари, дає чисте повітря для дихання, а в спеку захистить від палючого сонечка тінню дерев.

Учень.

Учениця.

Учитель. Суспільно-корисна праця не оплачується грішми, але вона приносить людям радість тому, що від колективної праці стає чистим і красивим наше місто, село; ставок, у якому влітку ти захочеш поплавати; вулиця, яка захистить тінню дерев у спекотну днину; майданчик, на якому ти гратимеш у футбол чи волейбол і т. ін. І болітиме душа за те, що ти колись робив, захочеться, щоб берегли твою працю, та й сам нищити ніколи не будеш того, до чого доклав свої руки. Діти, давайте намалюємо такий малюнок, у якому ви покажете, що можна хорошого зробити біля нашої школи, в нашому селі чи мікрорайоні міста, де ми живемо. (Діти малюють, потім демонструють свої малюнки.)

А зараз давайте розберемо ще такий випадок. У кожного з вас є бабуся чи дідусь. Вони вже старенькі і швидко втомлюються, а тому люблять тишу і спокій. Онуки розуміють, що порушувати тишу, коли бабуся чи дідусь відпочивають, не можна. Та не такою була Віка. Вона над усе любила гуляти — нічого не робити. Знаючи, що її бабуся дуже стомилася і лягла відпочити, вона замість того, щоб навшпиньках пройти і не турбувати, починала вмикати радіо, телевізор, магнітофон, бо саме в цей час їй хотілось слухати музику чи дивитися мультики. Тут же починала притупувати, голосно розмовляти і зовсім не звертала уваги, коли її просила бабуся не шуміти. Вона робила все навпаки. Або починала бігати з дому на вулицю і з вулиці в дім, причому зовсім не турбуючись про тишу, а все грюкала дверима, щоб не дати їй відпочити, а чому ж так? Та тому, що ввечері їй довго хотілось бути на вулиці, а бабуся змушувала іти до хати. Ось і робила вона за це бабусі шкоду. А на прохання допомогти по господарству або сходити в магазин завжди була одна відповідь: «Сама зробиш! А ти нащо? Я не хочу і не буду». Зате сідала до столу чи не з десяток разів на день і тільки чути було накази онуки: «Дай те, дай те! Подай! Принеси! Зроби!» От такою росла дівчина. Та й не тільки вдома така була, а й у колективі класу і в дворі. Тільки там її не дуже слухали, а от вдома було ціле горе з нею. Вона звикла, що все — для неї, все найкраще їй, усе, що заманеться. Вона ніколи не поділилася ні з мамою, ані з бабусею ні цукеркою, ні яблучком, а скоріше все запихала до рота, щоб нікому більше не дісталося. Як ви думаєте, діти, якою людиною виросла ця дівчина? (Відповіді учнів.) Так, вона не порозумнішала, а виросла егоїсткою, вона ніде не працювала, бо не вміла і не хотіла нічого робити, вона вимагала у матері та в бабусі грошей, бо їй усього хотілося, а заробляти вона і не збиралась. Віка звикла жити лише для себе. Та коли від такого гіркого життя померла бабуся, а потім мама, то Віка потрапила у в’язницю, бо працювати не хотіла, а жити на щось треба було, почала красти. От такий кінець гіркий і страшний. Але його могло і не бути.

Подумайте, діти, над такими питаннями:

• Що повинна була зрозуміти і зробити Віка?
• Як ви повинні працювати над собою, щоб не опинитися в такій ситуації?
• Чому треба поважати старших і допомагати їм?
• Який висновок ви зробили для себе?

Відповіді учнів.

Учитель. Егоїзм — це самозакоханість, себелюбство, яке не дає людині розвиватися і самовдосконалюватися. Така людина бачить лише себе і не хоче зрозуміти того, що це дуже погано. Адже вона не вміє і не хоче розуміти інших, не прислухається до чужої думки, бо впевнена, що її думка найкраща, вона ніколи не поспівчуває і не допоможе, не поділиться, не захистить, а тому виростає жорстокою, недоброю, злою, часто жадібною і нещирою. А тепер подумайте, вона може бути щасливою? (Відповіді учнів.) Можливо, вона вважає себе щасливою, коли досягає того, що хоче в даний момент, але в наступну мить щастя її покине, бо до неї з осудом будуть ставитись інші люди, адже самозакоханих егоїстів ніхто не любить і не поважає. А якщо тебе не люблять, осуджують, не поважають ти можеш бути щасливим? (Відповіді учнів.) Людина, яка любить лише себе, ніколи нічого доброго не зробить для інших, бо в неї навіть думки такої не виникає, що треба поділитися з іншими, що треба допомогти, іноді змовчати, поступитися у певні хвилини, зважити на чиюсь думку. Егоїст не такий. А тому щастя з ним також не дружить. Егоїст — людина сварлива, бо звикла домагатися свого через голови інших, не звертаючи уваги ні на що і ні на кого. От захотілося такій дитині сидіти за першою партою, хоч вона найбільша в класі, за нею дітям ані дошки не видно, ані вчителя, і вона кричить, всіх дратує, бо хоче домогтися свого. А коли все ж досягає того, чого хотіла, то на всіх дивиться зверхньо і зневажливо. Це добре, як ви гадаєте? (Відповіді учнів.)

Захотіла така дитина в їдальню йти першою, тому розштовхує всіх і стає наперед. А чому? Хіба щось зміниться від того, якою вона пройде в їдальню другою, п’ятою чи останньою? Їй обіду не вистачить? Ні, просто така дитина хоче зробити все по-своєму, бо ця дитина росте егоїстом, якому байдуже на всіх, лиш би було так, як вона хоче. Це правильно? (Відповіді учнів.) А у нашому класі є такі діти? Прислухайтесь кожен до себе, хтось за собою помічає таку рису характеру? (Відповіді учнів.) То так поводитись правильно? (Відповіді учнів.) Що треба робити, щоб не вирости егоїстом, а доброю, сердечною і ввічливою людиною? (Відповіді учнів.)

А тепер запам’ятайте, щоб не вирости егоїстом, треба вчитися переборювати свої егоїстичні бажання, прислухатися до думки старших людей, поважати інтереси інших. Треба йти у цей світ із сонечком в душі, щоб поруч із тобою було приємно і затишно всім. А щоб вирости доброю, люблячою, чемною і мудрою людиною, а не егоїстом, треба над собою працювати з дитинства, розвивати позитивні риси характеру, а головне — силу волі, щоб потім вміти керувати своїми почуттями і давати їм раду.

Учень.

Учениця.

Учитель. Бути для інших чистим і світлим — це нелегка справа, тому що завжди треба про інших думати, часто поступатися своїм егоїстичним інтересам та бажанням: поступатися місцем і ділитися, захищати і заступатися, відмовлятися від чогось і брати на себе більше обов’язків, виконувати важчу роботу і більше працювати, а діти бувають частенько лінивими, безвідповідальними. І не кожному хочеться виконувати не тільки свої обов’язки, але ще брати на себе чужі завдання. Тому треба в собі виробляти силу волі, переборювати себе, адже народ каже, що найважча перемога — це перемога над собою. Вона не тільки найважча, але й найсолодша. Як ви, діти, це розумієте? (Відповіді учнів.) Правильно, перемога над собою буває тоді, коли тобі вже неважко брати на себе більше обов’язків і роботи, коли тобі вже неважко робити добро для інших, про що колись і думати не хотілось, коли ти вмієш прислухатися до думки старших людей і вмієш слухати та багато чого іншого, такого, про що раніше і не мріяв. І ця перемога не приходить одразу, до неї треба йти довго і наполегливо, треба частенько ламати свої погляди і стереотипи, щоб стати іншою людиною. Це важке завдання, але доступне для кожного — головне не лінуватись, не зупинитись на півдорозі, а йти вперед, і тоді до тебе прийде успіх і перемога. І так в усьому. Щоб мрія стала реальністю, потрібна наполегливість і бажання, а тоді прийде жаданий успіх.

Учень.

Учениця.

Учень.

Учениця.

Учитель. Запам’ятайте, діти, на все життя ці слова, вдумайтесь у їхній зміст і живіть так, щоб поруч з вами було тепло, світло і затишно усім людям, щоб ви, ніби сонечко, випромінювали світло і доброту. Бути егоїстом не тільки погано для людей, які вас оточують, а й для вас самих. Бо кожна людина — господар власної долі, вона сама себе творить, а значить творить і власну долю. А народ каже недарма: «Як постелиш, так і виспишся». Як ви розумієте це прислів’я? (Відповіді учнів.) Від вашої поведінки, від ваших віршиків, залежить ставлення інших людей до вас. А тому завжди добре подумайте, яким треба бути, щоб у майбутньому жити щасливо і радісно. Звичайно, тільки не егоїстом!