Так затишно і музика лунає,
А у віконце дощик стукотить.
Ну, а любов ніколи не згасає,
Тож серденько радіє і щемить.
А думка у минуле повертає,
Туди, де так співали солов’ї,
Де під вікном калина зацвітає,
Де роки залишилися мої.
Лечу думками у весняну пору
І, наче, не зі мною це було.
Пісні злітали аж до неба вгору,
Нам дарувало літечко тепло.
А ми співали, мріяли, летіли
У надзвичайно сині небеса.
До мрій своїх дістатися хотіли,
Нас радували друзі і краса.
І ми були усі в той час сміливі,
Долали мужньо перепони всі.
Та що й казати — молоді, щасливі!
Світилися, як сонечко в росі.
Були душею світлі і багаті,
Та й веселіших — в світі не було!
Пісенні, щирі, добрі і крилаті.
Та все чогось в минуле відійшло…