Ще недавно сміялось літо,
У природі усе цвіло,
Теплим дощиком перемито.
Але швидко усе пройшло…
Вже за вікнами осінь ходить
Та заводить тужні пісні.
Холоди за собою водить
І стають невеселі дні.
Колір всюди розмито-сірий
І заплакані небеса.
То туман напливає білий
І ховає всі чудеса.
Часом вийде з-за хмари світло,
Все довкіл золоте стає.
Мов у казці, нараз розквітло,
Й бачиш — диво у світі є.
Та от знову сіріти стало,
Дощик дрібно січе й січе.
Сонця теплого зовсім мало…
От би літо було іще…