А я люблю цю землю — білий світ.
Усе на ній мені і рідне, й миле.
І вишеньки весною ніжний цвіт,
І заметілі білої вітрила.

А влітку — спеку й дощики рясні,
Малі струмочки, й ріки гомінливі.
Чарівні квіти, трави запашні,
Пісні пташині теж мені важливі.

Люблю осінню дивовижну мить,
Коли земля від золота ясніє.
А листячко летить собі й летить...
Щемить серденько і про весни мріє.

Уся природа — загадка жива.
Ну, як, скажіть, цю землю не любити!
Тому про неї всі мої слова,
Бо ж раз на ній нам довелося жити.