Надія Красоткіна

Ах, доля, доля

Ах, доля, доля… Що воно таке?
І чи від нас одних вона залежить…
Життя короткочасне, нетривке,
Його прожити праведно належить.
Якби ж то знати власне майбуття,
Хоч на хвилинку в нього зазирнути,
Тоді б, можливо, йшли ми у життя
Все по прямій, без болю і без смути…
Звичайно, є підказки у житті,
Лиш міркувати треба повсякчасно.
То ж головне не схибити з путі,
А жити чесно й буде все прекрасно.
Перед людьми стежок багато є,
А на яку із них й коли ступити?
То ж і виходить — кожному своє,
І тут уже нас нікому спинити…
Це вибір наш, чи доля так веде?
Що мало бути, так воно і буде
І тут уже не дінешся ніде…
Не можуть розібратись в цьому люди.
Чи ми господарі, чи зовсім ні,
Чи наша доля — це чиясь програма?
Невігласи і думи в нас сумні,
Бо в день не той нас народила мама…
Вгадай попробуй, як прожити вік.
Та буде з ким і затишно, й щасливо…
Ідемо, дням втрачаємо ми лік
І часто сподівається на диво.
Хтось диво те й зустріне на путі,
Когось обійде щастя стороною…
Когось удача стріне у житті,
А хтось не може розійтись з бідою.
Попробуй розберись чи доля є,
Чи кожен сам собі її формує.
Живеш і бачиш — кожному своє,
І кожен сам, по-своєму мудрує.

Відгуки

Social comments Cackle