Бувають люди сонячні і світлі,
І поруч з ними радісно завжди.
Вони, насправді, часом непомітні,
Та ти до них у скрутний час прийди
І стане легше, розійдуться хмари,
Заголубіють чисті небеса.
Відійдуть в безвість доленьки удари
Й відродиться в душі твоїй краса.
Огорне ніжно душу тиха ласка
І стане легко в цьому світі йти.
І стане світ, немов чарівна казка,
Хоч в чисте небо з радості лети…
Бувають люди сонячні, іскристі,
Без них були б безрадісними дні.
Це люди мудрі і душею чисті
І з ними хмурі дні стають ясні.