Хіба ж не диво ці чарівні квіти!
В них надзвичайні форми й кольори.
На них поглянеш — хочеться радіти,
А ще як сонце вигляне згори,
То вже не можна погляд відірвати —
Така краса у квітах тих живе!
Від щастя просто хочеться співати.
В повітрі аромат п’янкий пливе…
Це вже весна до літечка прямує,
Казкові квіти людям роздає
Та ще пісні пташині нам дарує,
А з річки он веселка воду п’є —
Від квітів кольори усі ввібрала,
Барвисто й ніжно в небі виграє.
Весна квітками рясно забуяла.
Яке це диво, що весна в нас є…