Я сіла для дітей — сценарій написати
Про радість і весну, — чудовий первоцвіт.
Але душа кровить — та так — не розказати.
Летить в безодню світ — наш український світ…
Люд збунтував, — бо так — не можна далі жити,
При владі в нас давно вже — нелюди стоять.
Зуміли все до рук безкарно прихопити,
Ну, а тепер в народ — надумали стрілять.
За те, що люд повстав, — бо хоче краще жити,
І вийшов на Майдан, — бо досить вже брехні.
Та скільки ж нам усім — по наймитах ходити?
Бо в рідному краю — ми не потрібні, ні...
Все, що було у нас, — давно до рук прибрали,
В людей немає мрій — і гарного життя.
І перспективи теж — давно усі покрали.
Люд вийшов на Майдан — за краще майбуття.
Зійшлися молоді́, студе́нти — мирні діти,
Хотіли во́лю й думку — всім донести́ свою.
Та зірочку добра і щастя засвітити,
Щоб стало краще жити — у рідному краю.
Стояли мирно всі, — просили, говорили
І музика пливла — до голубих небес.
Та нас усіх на смерть — тоді приговорили.
І мир не світить нам, — й не буде вже чудес.
Ця влада свій народ — розстрілює, вбиває…
Щоб стали всі німі — чи зникли, на кінець…
І «Беркут» з воронням над Києвом кружляє,
І мрії молоді — звелися нанівець…
Бо почалась війна — жорстока і кривава,
Не знає вже ніхто — чи виживе, чи ні…
І над людьми тепер — чигає смерть лукава,
А Київ у вогні, — весь Київ у вогні…
Беззбройний люд стоїть, — а влада зброю має,
Ще й звозить всіх катюг, — бандитів, холуїв……
Нас, українців, тут — розстрілює, вбиває,
Щоб більше рот ніхто — розкрити не хотів…
Та нам вже все одно… — То ж вороття не буде,
Людську межу терпіння — влада перейшла.
Ми йдемо в бій. — Вставайте, добрі люди!
Бог бачить зверху все. — Ми не хотіли зла…
Цивілізовано ми жити всі хотіли,
І відпустили б вас, — куди б хто захотів.
А ви — з війною — на народ, — вогонь відкрили —
Історія таких — не знала паліїв.
То ж будьте прокляті, — зажерливі катюги,
Нема прощення вам — ніколи у віках.
Антинародна влада — злодії й бандюги,
Та скоро ваш земний вже закінчиться шлях.