Своїх дітей виховувала вміло,
У працю ринула до самозабуття.
В своїм житті лише добро творила —
За це п’ятірки дві поставило життя.

Аби ще й молодість життя нам дарувало,
І ми лишались, хоч як в тридцять літ.
Прожито, зрозуміло, вже чимало,
А ще, як і колись летіла б ввись.

Та ось стою в осінньому садочку,
Давно вже відспівали солов’ї.
І зовсім вже дорослі стали дочки,
Щебечуть внуки, пташечки мої.

А в серці радості дзвінкої самоцвіти.
Ні, не даремно в світі прожила.
І хай веселкою вже відлетіло літо —
В душі любов, і стільки ще тепла!

Сьогодні свято. А навколо квіти.
Любов людей і теплота сердець.
І все життя навколо діти, діти.
І дві п’ятірки вплетені в вінець.