Дзвенить струмочком рідна мова,
Усі слова знайомі в ній.
Але вживати кожне слово
Ти в мові правильно зумій.

Тут треба всім багато знати,
З дитинства правила учить,
На все життя запам’ятати
І мову понад все любить.

Бо ж найтепліше рідне слово,
Воно, як мамина рука.
Крилате, ніжне, світанкове,
Хоч доля в нього нелегка.

Воно з глибокого джерельця,
Із лісу, степу, із трави...
Прийми його до свого серця
І з рідним словом вік живи.

Земля нам мову дарувала
Барвисту, щиру, як весна.
І українською назвала.
Між різних мов — така одна!

В ній все найкраще і єдине,
А серце в ній наснагу п’є.
Бо рідна мова й Україна —
Це найдорожче, що в нас є!