Дощовими сірими нитками
Прив’язали небо до землі.
Дощ бреде розмоклими стежками, —
Мокнуть трави, мокнуть журавлі.

І повсюди сіро і пустинно.
І розмокла радість від дощу.
Настрій впав. І зовсім безпричинно
Я дивлюся у вікно й мовчу.

І не хочеться виходити із хати.
Дощ саджає крапельки на склі.
Треба ж так уміючи узяти
Прив’язати небо до землі.

Ну, й нехай. А це ж надовго, знаю.
Я тихенько музику включу.
За вікном звучить не затихає
Монотонна музика дощу...