Завжди в житті щось треба подолати:
То труднощі, що стали на путі,
То зваби різні, що повзуть до хати,
То повороти й вигини круті.
Найгірше те, що зваби лізуть в душу,
І хочеться все мати без труда.
І всі вони трясуть тебе, як грушу…
От в тому і найгірша є біда.
Бо інші ж мають все, а ти — нічого.
То ж заздрість серце їсть, що не кажи.
Ще й апетит — до ласого усього,
Ну, хоч нараз топитися біжи.
Тоді душа міліє, як в посуху,
І вже нема дзвінкого джерела.
У серці темінь, жадібність, розруха,
А треба, щоб душа твоя цвіла.
Бо ти живеш — і це найбільше диво,
Не все те золото, що блиском віддає…
Щоб жити гарно, радісно й щасливо,
Повір, у тебе все для цього є!
Лиш визначай свої пріоритети,
Життєву мрію світлу май завжди.
Тоді тобі відкриються секрети…
Хоч через терни, а до мрії йди.
Розіб’єш лоба й ноги, то нічого,
Усе здолати треба на путі.
Тоді тобі відкриється дорога
Найщасливіша у твоїм житті.
Не заздри брязкальцям, це лише мода,
Усе проходить, час міняє все.
Все нестійке, неначе та погода,
Що хмари й сонце у собі несе.
А ти людина — це велике диво,
У тебе розум, честь і мудрість є.
Щоб жити гарно, радісно, щасливо,
Повір, у тебе все для цього є.
То ж не лінуйся й заздрити не треба,
Трудися, вчися і вперед іди.
Лети до мрії, піднімайся в небо,
З життям подвійні ігри не веди.
Воно — не мама, дурість не прощає.
То ж думай і поводься до пуття.
Воно нас випробовує й навчає…
Найвища в світі школа — то життя.