Людина має все: здоров’я і життя,
І хліб, й до хліба, та тепло в оселі.
Та все розтринькує бездумно, без пуття.
Їй легко жити, дні усі веселі!
Вона своє здоров’я губить у вині,
Легені спалює у куриві щоденно.
І опиняється якогось дня на дні,
Де вже не так красиво і пісенно.
Та все не думає про власне майбуття,
Живе лиш днем, годиною, сьогодні.
І лиш тоді прийде до неї каяття,
Як втрапить ненароком до безодні
І виходу уже не знайде в темноті.
Тоді оцінить раптом те, що мала.
Здоров’я, радощі і цінності прості,
Які бездарно так колись втрачала.
І що робити їй? Куди цей шлях веде?
Є каяття, та вороття немає.
А треба думати, що час такий прийде,
Бо все початок і кінець свій має.
То ж завжди думайте, відкрийте суть життя,
На себе збоку часом подивіться.
Є в нас у кожного щасливе майбуття…
До мудрості душею прихиліться.
Радійте, тіштеся, як ранок зацвіте,
Милуйтеся чарівним первоцвітом.
Цінуйте те, що маєте, хоч і просте,
Щасливо хай душа летить над світом.
Радійте світові, в якому живете,
Спілкуйтеся з природою щоденно.
Однак, не забувайте правило просте:
Живіть красиво, світло і натхненно.