Свого майбутнього ніхто не може знати,
Що буде з нами завтра чи за мить.
Тому життя нам треба цінувати,
Час не стоїть на місці, він летить.
Втрачаємо ми іноді хвилину,
Щоб попрощатись і когось простить.
І відпускаємо не прощену людину,
А через це у нас душа болить.
Образи в серці носимо роками,
Якісь претензії, старі слова, печаль…
Та ми не знаємо, що завтра буде з нами,
Нема безсмертних серед нас, на жаль.
Тому життя нам треба цінувати,
Людей, що поруч, кожну-кожну мить.
Гординю кинути, уміти все прощати…
Життя таке коротке… Час летить…