Надія Красоткіна

Захисти нас, боже

Все небо в хмарах, а дощу немає,
Здавалося б, чого це він не йде?
Стомився вітерець, не повіває,
І темінь по кутках уже бреде.
Надходить вечір. Стало тихо-тихо,
Розлився спокій і м’яке тепло.
Поширивсь аромат квіток на втіху…
Хотілося б, щоб небо зацвіло,
Рясними зірочками заблищало,
І між сузір’ями у мрію повело,
Нам казку чарівну подарувало,
Та небо хмарами заволікло…
І як тут бути? В нас війна триває,
Немає миру, край мій у біді.
А смерть з косою урожай збирає —
Найкращі гинуть люди молоді…
А вечір літній… Їм би жити й жити,
Пісень співати, бо ж така краса!
Сміятись, танцювати і любити,
Але вони пішли на небеса…
І небо враз грозою заридало,
І тишу враз порушили громи…
О, підлі вороги, чого вам мало?
Чим завинили перед світом ми?
В цей час би хлопці врожаї збирали,
Ну, а батьки справляли б весілля.
Дітей маленьких на руках гойдали
І піснею б наповнилась земля …
Бо в нас така краса у ріднім краю,
Такі чарівні, тихі вечори…
Та чорне вороння уже кружляє.
І з чорними стрічками прапори.
О, рідна земле, я так хочу миру,
Щоб ти могла радіти і цвісти.
Почуй, наш Боже, ти молитву щиру
І нашу рідну землю захисти!

Відгуки

Коментарі Cackle