Вночі, коли всі люди спали,
Вітри злетілись звідусіль.
Вони ревли, не затихали…
Так починалась заметіль.
Неслись сніжинки над дахами
І побілили все довкіл.
А вранці стихло все над нами,
Не вистачило в бурі сил.
То ж встало сонце на світанку
І вітер десь пропав, він щез.
Весь двір у срібному серпанку,
Злетів легкий сніжок з берез.
І стало світло, чисто-чисто,
Хтось казку нам у двір приніс.
Кругом чарівно, урочисто
Й мороз пощипує за ніс.
Така зима прийшла смілива,
Враз долучилася до справ.
Ще не стійка, весь час мінлива,
Але льодком покрився став.