Літа-літа, як буйнії вітри,
Так шумно й швидко відлетіли.
Ще світить ясно сонечко згори,
І за спиною є могутні крила!
Та вже піввіку стало на поріг,
Як кажуть люди — рівно половина!
Уже чимало сходжено доріг,
Багато встигла у житті людина!
Але душа і світла, й молода,
Така ж як в юності — яскрава!
Така ж усе швидка хода,
А за плечима праця й слава.
І комсомол, навчання і весна.
Усе в хронологічному порядку.
П’янкої юності пора ясна
І спогади лишилися на згадку.
Був активіст: робив, горів, летів
Попереду, щоб шлях всім освітити.
Не з примусу, так сам завжди хотів.
Інакше не цікаво в світі жити!
Ось — п’ятдесят! А мрії аж до зір!
Внесло життя у долю корективи.
Був комерсантом, а тепер — банкір.
Та все ж веселий і щасливий.
Він і тепер, як і колись, тоді...
Уміє людям у житті світити.
Завжди друг щирий в радості й біді —
Інакше він не може в світі жити.
Є й хобі — він мисливець і рибак.
Та й за кордон уміє ще гайнути.
Ну, просто він уміє жити так,
Комусь, можливо, й не збагнути.
А парубкові ще під силу — все!
І п’ятдесят — це тільки половина.
Його і далі в вир життя несе,
Бо він така у цім житті людина.
Бажаємо і щастя, і тепла,
Здоров’я зичимо тобі з роси й води.
І щоб душа твоя трояндою цвіла.
Сто літ живи і будь такий завжди.