Мені не треба замки і палати,
Лиш був би мир на цій святій землі.
Людині вистачає просто хати,
Де б мирно грались діточки малі.
Маленький дворик, у садочку квіти,
Криниця повна, гойдалка в дворі.
Розмова щира, у цвітінні віти
І тихі зорі уночі вгорі.
Біленька хата з квітами й півнями,
Садок вишневий і п’янкі вуста…
І мирне небо угорі над нами,
Любов і щирість, ласка й доброта…
А ще робота, що дарує крила,
І творчість, що згасати не дає…
Та материнська пісня, серцю мила…
І ніжне-ніжне серденько твоє…
Для щастя треба зовсім небагато.
Лише в любові шлях земний пройти.
Нащо людині замки і палати,
Коли у них немає доброти…