Звуків дуже є багато,
У природі все звучить.
Свище вітер, грім завзято
В темнім небі гуркотить.
Навесні співає пташка,
І струмочок жебонить.
Джміль гуде, дзвенить комашка,
Все по-своєму звучить!
Звуки всі пізнати можна,
Хоч багато в світі їх.
Розбере дитина кожна,
Де тривога, сум чи сміх.
Але звуки ці — немовні:
Стукіт, грюкіт, шелест, свист.
Хоч приблизно та умовно
Ними скаже щось артист.
Знайте всі, мої шановні,
Не забудьтеся, бува.
У людей є звуки мовні,
Що складаються в слова.
Звуки зібрані у слово
Ще в далеку давнину
Утворили рідну мову
Українську чарівну.
А щоб ми все розуміли,
Щоб могли багато знать.
Знаки-букви нам створили,
Щоб писати і читать.
Їх взяли, пошикували,
Щоб нікого не згубить.
Та Абеткою назвали.
Ось її нам треба вчить!