Осінній ранок. Небо чисте-чисте.
Мороз прикрасив квіточці чоло.
Та сходить сонце ніжне, променисте
Й несе на землю радісне тепло.
Все оживає й серденько чарує.
Веселе сонце дивиться згори.
Морозна квітка у саду дивує
І ваблять очі диво-кольори.
І жовті, й білі, і бордо, й рожеві
Цвітуть так рясно, всі наперебій.
Радіють сонцю і радіють дневі…
І ти цим квітам й осені зрадій.
Не так вже й довго їм палахкотіти,
Останній місяць осені в дворі.
Не часто буде сонечко світити,
Повиснуть чорні хмари угорі,
Поллють дощем і випадуть снігами…
І зникне колір, і засохне цвіт,
Повиснуть важко небеса над нами
І стане просто чорно-білий світ.