Срібло місячне повсюди,
Видно, хоч книжки читай.
Тихо скрізь, поснули люди
І село, і поле, й гай.

І така навколо тиша,
Що й листок не ворухне.
Вітерець затих, не дише,
Всюди царство неземне.

Літня ніченька — це диво,
Чарівна, таємна мить.
Навіть річка пустотлива
Втаємничено мовчить.

Нічка місячна казкова,
Стільки чарів в ній живе.
З срібла зіткана, чудова...
Місяць в небесах пливе.

І така краса бентежна,
Стільки щастя і тепла.
Ходить тиша обережна,
Не торкаючись зела...

Місячна доріжка срібна
По ріці до зір пливе...
Ніч така — на сон подібна.
Таємниця в ній живе.