В нас, кажуть, мова не на часі.
Іде війна… Ну, що ви! Ах!
А москалі, на здобич ласі,
У наступ йдуть на всіх фронтах.
Їм все на часі: книжка, мова,
І телебачення, й війна.
І Україна світанкова,
Як бачите, ще й не одна …
Ще Сирія прийшлась до ладу,
Й на Грузію вони пішли.
Війна в них спереду і ззаду,
Над світом всім реванш взяли.
А мова та, що їм потрібна,
Тепер повсюди вже звучить.
А українська мова, бідна,
Чогось принишкла і мовчить.
То ж саме зараз час почати
Все рятувати: мову, край,
Культуру нашу піднімати,
А ми налякані украй.
Чи то вже зовсім збайдужіли,
Чи все своє вже продали?
На московітів рвемо жили…
Ми ж з вами волю здобули!
То ж будьмо вже самі собою,
Без кровожерливих братів.
За все своє ходім до бою,
Лиш так позбавимось катів.
І будем жити, процвітати
Щасливо в рідному краю.
І милозвучно розмовляти…
Вернімо ж мовоньку свою
У рідний край і в серце наше,
Нехай вона у нім звучить.
І заживемо ми інакше,
І будемо ми вільно жить!
То ж мова в нас якраз на часі.
На часі все: і мир, і лад.
Іде війна, та ми не в страсі,
Ми все повернемо назад.
То ж повертаймо й рідну мову
У книжку, в пісню, у кіно…
Плекаймо мову пелюсткову,
Хай нам не буде ВСЕ ОДНО.
Нехай вона звучить повсюди,
На всіх каналах і в краях.
Хай розмовляють нею люди
І хай звучить вона в піснях.