Надходить вечір. Тепло надворі.
Така краса, чарівна літня тиша.
І висипались зорі угорі,
А вітерець завмер, не дише.
Десь між зірками казочка живе
І кличе в гості на свою орбіту.
На крилах мрії кожен з нас пливе,
По дивному і чарівному світу.
А в цьому світі стільки дивини,
Така краса — в словах не описати…
Й мабуть немає нашої вини,
Що ми не в змозі усього пізнати…
Хотілося б пізнати таїну,
Що криється за дивними зірками.
Відвідати планету хоч одну,
І зрозуміти Всесвіт, що над нами.
Надходить вечір. Тиша надворі.
А вічне небо мріями зоріє.
І стільки загадок над нами угорі…
Чи є людина в світі, що не мріє…