Неба́йдуже мені, коли я лайку чую,
Як хтось словами в душу аж плює.
Коли нещирість у словах відчую,
Як хтось плазує перед кимсь й снує...
Я не люблю, коли словами лесно
У душу лізуть і без мила — в зад...
Усе це награно, противно і нечесно,
Надати хочеться усьому цьому лад...
Я не люблю, коли мене повчають
Чи зверхньо дивляться на те, як я живу.
Самі ж від заздрощів язик собі кусають
Й слино́ю просто сходять наяву.
Небайдуже мені, як нашу рідну мову
Хтось зневажає в рідному краю.
Таку прекрасну, ніжну і чудову...
Й на цім переконанні я стою.