А зараз літо просто незбагненне,
Якесь незвичне, навіть чарівне
І загадкове, ніжне та натхненне,
Та дуже шкода, що уже мине…
Ще кілька днів і полетить далеко,
Теж за пташками в вирій і гайне.
Сьогодні-завтра відлетять лелеки,
Усе звичайне, звичне і земне…
Уже клекочуть зграї, чує річка,
Здіймуться разом всі у небеса...
І заблищить на сонечку водичка,
Сльозою на траву впаде роса.
І прийде осінь гарна і мінлива,
У щире золото вбере ліси й гаї.
Вона ще буде тепла і красива,
Бо є принади в осені свої.
Та дуже шкода — літечко минає,
А довга нічка зорями блисне…
Нічого в світі вічно не буває,
Все починається і все колись мине…