Ой чого ж ці всі літа прилетіли
Й на голівоньку білесеньку сіли?
А душа ще молода, все співає,
І у серденьку сопілочка грає.
П’ятдесят п’ять тих років — кажуть свято,
Збоку глянеш — то не так вже й багато!
Серце проситься в політ, все літає,
Ну, а сонечко в зеніті вже сяє!
Вже й синочки всі дядьки, внуків маю,
Колискових залюбки їм співаю.
А душа ще молода, просто юна,
Зустрічалася в житті і Фортуна.
Доле-доленько моя, — ти відмінна,
Бо дружина поруч йшла — незамінна.
То ж усім я за добро уклоняюсь
І прожити більш, як сто, я збираюсь.
Бо життя, хоч і складне, але класне!
То ж спасибі за життя, за прекрасне!