Останні промені нам сонце посилає
І я долонями те сонечко ловлю.
Світ усміхається, і вітер повіває...
І я це диво щиро так люблю.

Блакить високу, і п’янке цвітіння,
І тиху ніч, що зорями сипне,
Тих зір ясних нічне палахкотіння
На хвилі радості підхоплює мене.

Цей світ, як казка, як безмежне диво!
Захоплює, дивує, кличе ввись.
Життя чарівне, я така щаслива,
І ти до цього світу придивись.

В душі одразу сонечко засяє
І забринить проміння доброти,
Бо світ нас всіх, як мати, пригортає,
Лиш серденько відкрий до світла ти!

На що не глянь: на дерево чи квіти,
На пташку, що в ясній височині
Співати хочеться, і мріяти, і жити:
Все дороге і все близьке мені!