А небо то синіє, то сіріє,
То дощ, то сонце, а то сум стоїть.
Хоч день надворі, але щось темніє,
То сонце засміється, то дощить.
Такі от восени у нас деньочки,
Та все ж чудово, що там говорить.
Після дощу біжать дзвінкі струмочки,
Про щось тихенько вітер гомонить.
Усе цвіте, усе теплу радіє,
Метелики над квітами летять.
Остання груша скоро вже доспіє,
І айстри, ніби зірочки, горять.
Ще буде тепло, сонячно, іскристо,
Це ж вересень, чого лиш не бува!
Сміятиметься сонце променисто
І будуть в світі різні ще дива.
Та день коротший, більші стали ночі,
Приходить холод у вечірній час.
Тепло відходить дуже неохоче,
Не хоче літо покидати нас.
Але на все своя пора й година.
То ж осінь зустрічаєм радо ми.
Готується до холодів людина
Й природа теж простує до зими.