Осінній вальс
Осінь! Осінь! Усіх заворожує —
Як же золото їй до лиця!
І щоденно багрянці примножує,
Зачаровує наші серця.
Відкриває серця для кохання
І до щастя шляхи непрості.
В таємниче вечірнє смеркання
Кличе, кличе під клени густі.
Листя з листячком тихо шепочеться,
Постелились до ніг килими.
Хоч і ніч, та додому не хочеться,
Ще у казці побудемо ми.
Вся земля у чарівній обнові —
Хори коників біля ріки!
Під ногами в нас трави шовкові,
Хтось на небі розсипав зірки.
Осінь, осінь казки нам розказує,
Вітерець ніжну пісню співа.
Вийшов місяць — дорогу показує.
В цій красі, навіть, зайві слова.
Спить земля щедро золотом вкрита,
Шлях чумацький над нею зорить.
А душа для любові відкрита
По найвищій орбіті летить.