Осінній сум. Така собі погода:
І холодно, і сиро, та імла.
Засумувала за теплом природа,
І люди хочуть сонця і тепла.
А дощ собі тихенько накрапає,
І вітер то зірветься, то стиха.
Осінній сум по світу походжає
Й під кущиком нестримно позіха…
Засумувала осінь в безнадії,
Бо рано для негоди, не пора.
Та й у людей не всі збулися мрії,
І в кожного роботи ще гора…
А дощ іде і вітер завиває,
На небі сірі й чорні кольори…
І стежечка у полі розкисає,
Взялись калюжами усі двори.
Та раптом хмари в небі розійшлися
І сонце засміялося здаля!
І стало гарно, дощик припинився,
Зраділа осінь та й уся земля.
Природа знову золотою стала,
І айстри засвітились, мов зірки…
А блискітками вся земля заграла,
Хоч холодок й повіяв від ріки…